Залишайся вдома. Чорнобильська трагедія.

Щороку, 26 квітня, весь світ згадує і вшановує пам’ять про загиблих. Події того дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу.

26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.

До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.

Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.

Пожежники, які героїчно гасили полум'я на Чорнобильській АЕСПожежники, які героїчно гасили полум’я на Чорнобильській АЕС

Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйонів людей і забруднено 155 тисяч квадратних метрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.

Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації. Першою на сполох тоді забила Швеція.

Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів. Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію все-таки розпочали. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.

Чорнобильська катастрофаЇм забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою. З 30-кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тисяч осіб. Згодом небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.

Через 33 роки після аварії, з огляду на відсутність людей, на цій території утворився умовний заповідник. В чорнобильській зоні знайшла притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види. І хоч територія ще не зовсім безпечна для постійного проживання, поодинокі люди починають на ній заселятися.

На сьогодні все.

ДО НОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ.

ЗАЛИШАЙТЕСЬ ВДОМА.


Тепло і світло від багаття душі

Презентація книжки Галини Чумак «Осіннє багаття» відбулася в обласному літературному музеї. Автор – людина незвичайної долі, особливого складу характеру й душі. Філолог за освітою, вона тривалий час очолювала Донецький обласний художній музей. На її долю випали і трагічні події, пов’язані з окупацією московськими загарбниками Донецька, і шлях переселенки (нині вона мешкає під Києвом, працює в Національному художньому музеї).

– В деякому сенсі ця книжка – сповідь мого життя, бо відкритість та сповідальність є найхарактернішими рисами моєї творчості, – зізнається Галина Володимирівна.

Книга – а до неї входять і поетична, і прозова частини – сповнена щирістю, глибиною почуттів та оптимізмом, попри драматичний характер багатьох подій і явищ, змальованих у ній. Тому й зустріч була сповнена як переживаннями слухачів, так і хвилями світла й тепла, що заповнювали серця друзів, колег – усіх, кого зібрала в залі музею ця незвичайна зустріч.

 

Галина ЧУМАК

 

Перша тиша

 

Першу ніч висить над містом тиша.

Першу ніч не било, не гуло.

Тільки вітер кронами колише,

Наче вчора пекла й не було.

 

Наче й не було того страхіття,

Що приніс нам «братський руський мир»,

Того нелюдського лихоліття,

Де людина стала, наче звір.

 

Тиша… Тільки все одно не спиться…

У пітьмі суцільній ніч пливе…

І нічого вже давно не сниться, –

Раптом вибух тишу розірве?

 

Вибухне десь поряд чи у тебе,

Потім спалахне і загорить,

І засяє вся земля до неба,

І твоє життя зчорніє вмить.

 

Але ні, сьогодні інше діло.

Неймовірно тихо на землі!

І моє знесиленеє тіло

У ранковій засина імлі.

 


Конкурс визначив кращих

Хмельницький обласний літературний музей спільно з обласною організацією Національної спілки письменників України підбили підсумки обласного молодіжного літературного конкурсу, присвяченого 100-річчю з дня народження Герася Соколенка.

На церемонію оголошення його переможців були запрошені ті учасники конкурсу, творчість яких журі відзначило як кращу.

Голова журі конкурсу поетеса Ольга Ткач підбила загальні підсумки конкурсу, відзначила основні досягнення молодих літераторів. Директор літературного музею письменник Василь Горбатюк вручив переможцям конкурсу грамоти відділу молоді та спорту обласної держадміністрації, який виступав співучасником конкурсу.

Отже, переможцями обласного молодіжного літературного конкурсу, присвяченого 100-річчю з дня народження Герася Соколенка, стали:

 

Поезія, вікова група 15-20 років

І місце — Дарина Янчук

ІІ місце — Анжеліка Старицька 

ІІІ місце — Валерія Фещук , Аліна Чечіна 

 

Поезія, вікова група 21-35 років

І місце — Оксана Семенюк

ІІ місце — Вікторія Оліщук

ІІІ місце — Оксана Ткачук, Руслана Ставнічук, Леся Приліпко-Руснак

 

Проза, вікова група15-20 років

І пісце — Ірина Білик

ІІ місце — Ганна Сус 

ІІІ місце — Анна Мартиросян, Дмитро Алабугін

 

Проза,  вікова група 21-35 років

1 місце — не присуджено нікому

ІІ місце — Вікторія Оліщук, Олена Гончарук

ІІІ місце — Марія Дишкант, Катерина Холод

 

Особливі відзнаки в номінації «Гумор» здобули Валентина Особлюк  і Ганна Сус.

Журі також відзначило перспективність творчості Ганни Помаранської, Анастасії Підганюк, Марини Ількової, Мар’яни Христик.

Продовженням заходу став творчий семінар, на якому учасники конкурсу прочитали свої твори, почули судження про них письменників – членів журі, а також своїх ровесників.

Розширений семінар літературної молоді Хмельниччини заплановано провести в серпні. До участі в ньому запрошуються учасники щойно завершеного молодіжного конкурсу, а також усі юнаки та дівчата, які пробують свої сили в літературі.


«А сотню вже зустріли небеса…»

20 лютого, в день, коли вся Україна вшановувала тих, хто залишив своє життя на Майдані, в Хмельницькому обласному літературному музеї відбувся літературний вечір пам’яті «А сотню вже зустріли небеса». Перед тим, як послухати твори поетів, що писалися у ті неспокійні дні, присутні учні 8-В класу Хмельницького ліцею № 17 та літератори зібралися біля одного із експозиційних комплексів музею, який присвячений тим кривавим подіям і має досить символічну назву «Герої не вмирають… Вони живуть у Пам’яті, у Слові». Директор установи Василь Горбатюк розповів про твори представлених в експозиції письменників, присвячені подіям на Мадані.

Згодом присутні перейшли в інший зал, де під палахкотіння свічки хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих на Майдані.

Аби ще раз нагадати про події 2014-го, було продемонстровано відео «Небесна сотня. Хронологія подій 20 лютого 2014 р.», дивлячись яке кожен з присутніх знову і знову переживав той страшний день.

 Після цього слово взяли письменники, члени обласної організації НСПУ Неоніла Яніцька та Ростислав Балема. Їх філософсько-патріотична лірика дала можливість відчути, що творилося в серці авторів, коли вони писали до болю глибокі рядки.

Не ридайте за нами, благаємо вас, не тужіте!..

Нам не згоїть серця тихий сум поминальних пісень.

Обіцяйте лише, що ми зможем за вас порадіти,

Й не зведуться на прах наш Майдан і останній наш день.

(Ростислав Балема).

Присутні переглянули відео, яке викликало сльози у кожного, – «Діти Небесної Сотні. Слова тих, чиї батьки загинули на Майдані». З екрану до присутніх учнів зверталися їхні однолітки, які назавжди втратили своїх батьків, які, як сказав один із дітей: «Віддали дуже багато, віддали найріднішу людину…»

Журналістка Станіслава Старостіна видала книгу «Увійшли у безсмертя. Книга пам’яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини», яка написана із розповідей і спогадів рідних загиблих, бойових побратимів, друзів. Саме це видання авторка представила присутнім та розповіла про кожного Героя із нашого краю.

А завершився літературний вечір пам’яті піснею-закликом «Прокидайся», яка наче світлий промінь спалахнула серед захмареного неба, давши заклик до боротьби за волю України, надію на те, що все у нас буде добре.  

 

 


“ЗОЗУЛЬЧИНІ ЧЕРЕВИЧКИ ” ГАЛИНИ ПАНЧУК

18 лютого в нашому музеї відбулася презентація книги Галини Панчук «Зозульчині черевички», яка надрукована за кошти, передбачені Програмою підтримки книговидання місцевих авторів та популяризації української книги у м. Хмельницький за сприяння Хмельницької міської ради. 

На презентації були присутні учні 3-Б класу Хмельницького колегіуму ім. В. Козубняка з класним керівником І. В. Козубняк та батьками учнів.

На заході учні брали активну участь в обговорені книги, читали вірші, досліджували сторінки життя письменниці. Під піднесеними враженнями у дітей виникло бажання створити книгу поезій Г. Панчук зі своїм художнім оформленням та популяризувати її серед учнів своєї школи. 


Присутні отримали масу задоволення та позитивних вражень!!!


ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОМАНУ «ВИГНАНІ З РАЮ» В. ГОРБАТЮКА ВЖЕ ВІДБУЛАСЬ!!!!

30 січня у Хмельницькому обласному літературному музеї вперше відбулося знайомство учнів Хмельницького спеціалізованого ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки, членів Національної спілки письменників України, Хмельницького обласного осередку Спілки поляків України, працівників бібліотек та шанувальників творчості В. Горбатюка з довгоочікуваною книгою «Вигнані з Раю».

Роман В. Горбатюка охоплює події від ХІХ століття до нашого часу. Саме на історично-ментальній пам’яті та пориві почуттів, крізь призму дослідження родинних коренів Бжевських автор у романі «Вигнані з Раю» представляє усі найколоритніші особливості художньо-документальної прози, які пов’язані із репресіями проти польського та українського населення села Гнатівці на Поділлі та в Україні загалом у ході чекістської операції проти так званої ПОВ.

У своєму творі автор не вдається до надмірного дидактизму, тобто змалювання історичних подій, або виокремлення певної родини, з метою наукового вивчення, а шукає таких форм подачі матеріалу (нерідко запозичуючи їх із жанрової літератури – детективу, пригодницького роману), які б утримували оптимальний баланс між серйозним змістом і цікавою, а головне – правдоподібною захопливою розповіддю.

Своєрідну атмосферу на заході доповнив музичний супровід студентів  Хмельницького музичного коледжу ім.  В. Заремби Д. Чорного, О. Батрун, Д. Сікори, які виконали твори польського композитора Ф. Шопена.

На презентації вирували почуття, дискусії, активне обговорення, яке не залишило байдужим нікого.


ЯКІВ ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ – ОРЕЛ – ГЕРОЙ – ПОВСТАНЕЦЬ

Гальчевський Яків.jpg

У рамках святкування 125-річчя від дня народження Якова Васильовича Гальчевського Хмельницький обласний літературний музей спільно з Управлінням молоді та спорту Хмельницької облдержадміністрації видали довідково-бібліографічний покажчик «Яків Гальчевський – Орел – Герой – Повстанець» присвячений цій непересічній постаті для популяризації особистості та можливості вивчення та дослідження маловідомих фактів з життя військового діяча, учасника повстанського руху в Україні, громадського діяча, вчителя, письменника.

На изображении может находиться: 1 человек, текст

Довідково-бібліографічне видання пропонує найповнішу нині джерельну базу і стосується творчості та життя Я. Гальчевського. Бібліографічні джерела систематизовані та представлені у  вигляді «Хронік життєвого і визвольного шляху», «Бібліографії праць Я. В. Гальчевського», та окреслення певних публіцистичних праць, надрукованих в періодичних виданнях і збірниках «Про Я. В. Гальчевського». Крім того видання вміщує інформацію про імена лауреатів премій. На особливу увагу заслуговує розділ «З посвятою героєві».

Народився Яків Васильович Гальчевський 22 жовтня 1894 року в с. Гута Літинська Літинського повіту (нині С. Малинівка Літинського району Вінницької області). У 1913 році закінчив учительську школу в с. Майдан Курилівський (нині Кам’янка Літинського р-ну), отримав призначення в школу с. Сахни Летичівського повіту. Наступного року призваний до царської армії. У 1915 р. закінчив Житомирську школу прапорщиків, бере участь у боях Першої світової війни, дослужився до офіцерського звання штабс-капітана. З 1918 року завідувач школи в с. Брусленів Літинського повіту. Наступного року активує свою підпільну повстанську діяльність у тилу. У 1922 році його оберають комендантом новоствореної Подільської повстанської групи. Особливого впливу його загони мають на містечка Літин, Летичів, Бар, Віньківці та інші населені пункти сучасної Вінницької та Хмельницької області. Проти Подільської повстанської групи отамана Гальчевського більшовики зосередили понад 50 тисяч бійців регулярної Червоної Армії. Загін зазнав серйозної поразки та перейшов польський кордон. Через кілька років Я. Гальчевський повертається в Україну та потрапляє у засідку. У 1925 році змінивши прізвище на Войнаровський, працює у контррозвідці Державного центру УНР з підготовки антибільшовицьких агентів, які посилалися до Радянської України, потаємно продовжує свою діяльність. Під псевдонімом Яків Правобережець друкується в українських часописах: газета «Діло», «Віснику», Дмитра Донцова. З 1939 командир батальону «Бронниця» 14-го полку. У Кракові 1941 року були видані його мемуари «Проти червоних окупантів». 22 березня 1943 року загинув у бою з підрозділом польських бойовиків АК в с. Переселовичі (Польща), похований у м. Губешів, його могина не збереглася.

 

Меморіальна плита на пам’ять про подільських козаків-повстанців. 2007 р.

 

Як зазначав сам Я. Гальчевський «Повстанчих отаманів цінують лише в часі боїв». На багато років його постать забулася, загубилася у в’юнкому вихорі часопростору…

Перша публікація про Я. Гальчевського була 15-21 листопада 1992 року у загальноукраїнському виданні (газета «Західна Україна», нарис Б. Теленька «Нескорене Поділля: легенда отамана Гальчевського»). Постать  отамана Орла набула значного резонансу та у 1995 році Хмельницькою республіканською організацією Української Республіканської партії засновано премію імені Якова Гальчевського «За сподвижництво у державотворенні».

Досить часто постать Я. Гальчевського присутня в якості літературного героя у творчості  письменників-подолян. У поемі М. Стрельбицького звучать рядки:

«…Але ж було: Гальчевського орли

Звідсіль довсюд летіли, досягали,

його самого лиш Орлом взивали,

ні долів, ні судьби не прокляли…»

Крім того, починаючи з шостої оповіді повісті-поеми А. Ненцінського «А за річкою – Руда » виринає постать Я. Гальчевського.

Ніхто не робив йому реклами і не співав діферамбів: ані уряд УНР, ні міністр військових справ не визнавали йому посмертно ранги генерала: ніхто не називає його вождем, не розповсюджує погрудь  та портретів. Але не зважаючи на це, «Слава його імені житиме вічно в серцях хоробрих, мовчазних і вірних»…

 

 

 

 

 

 

 

 


Поетичний круглий стіл

       

На поетичній ноті відбулась зустріч хмельницьких письменників – членів НСПУ. Перша у новому році. Традиційно – в обласному літературному музеї. Обов’язковою умовою були: веселий настрій, сонячний усміх, мудре і дотепне слово.

Поети Анатолій Ненцінський, Михайло Цимбалюк, Віталій Міхалевський, Ніна Шмурикова, Микола Мачківський, Неоніла Яніцька, Ольга Ткач, Ельвіра Молдован, Ростислав Балема, Йосип Осецький, Петро Савчук ділилися з колегами творчими набутками, а на підтвердження – читали найкращий вірш (насправді два-три), написані упродовж минулого року.

          Звучали поезії різної тематики: патріотичні твори, філософські, ліричні, гумористичні. Це саме та форма спілкування, коли слово, заряджене енергетикою автора, відлунює в серцях і душах однодумців, соратників по перу.

«Такий формат зустрічей з колективом НСПУ виправдав себе, тож вони проводитимуться і надалі» –  наголосив директор Хмельницького обласного літературного музею, письменник Василь Горбатюк.

 Назавжди запам’ятається творчий захід Ельвірі Молдован – голова обласної ОО  НСПУ Петро Маліш урочисто вручив їй спілчанський квиток.

Нинішній рік – ювілейний для хмельницьких письменників. У березні ОО НСПУ відзначатиме 40-й ювілей з часу заснування Спілки письменників.   

«Перша творча зустріч поетів – це заділ на весь рік, – зазначив у своєму виступі Петро Маліш. –  Нехай він буде багатим на приємні та радісні події, вагомі творчі здобутки, освячені справжнім Словом».

 


Літературний конкурс

Обласний літературний музей, обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки управління молоді і спорту обласної держадміністрації оголошують проведення в 2020 році

обласного молодіжного літературного конкурсу

імені Герася Соколенка (до 100-річчя з дня народження).

 

Мета конкурсу: виявлення і підтримка творчої літературної молоді на Хмельниччині, вшанування пам’яті молодого поета-повстанця Герася Соколенка.

До участі в конкурсі залучається молодь від 15 до 35 років.

Номінації: поезія, проза (оповідання, казки, повісті, романи), драматичні твори.

Твори для участі в конкурсі приймаються з 10 січня до 10 лютого 2020 р.

Оголошення підсумків конкурсу в обласному літературному музеї – 3 березня.

Літературні твори супроводжуються автобіографією учасника, фотографією.

Матеріали подаються на електронних і (або) паперових носіях на адресу: м. Хмельницький, вул. М. Грушевського, 68, обласний літературний музей, р. тел. (0382) 65-53-89, м. тел. 0982830344 (Людмила Миколаївна), e-mail: litmuzx@ukr.net


Невидимі ходять босими…

 

Це була незвичайно цікава презентація книжки. Відбулась вона у Хмельницькому обласному літературному музеї. Зібрала учнів НВК № 7, бібліотекарів, письменників. Здається, всі були глибоко вражені. Подивовані. Збентежені.

Такою несподіваною, дивовижною виявилася творчість молодої поетеси Оксани Скоц.

Її перша збірка поезій, презентована цього дня, називається «Невидимі».

 

«Невидимі ще часто ходять босими

По свіжоскошених травах-словах».

 

Це тільки маленька дещиця з цієї збірки. Своєрідної, оригінальної, цікавої. Вийшла вона у видавництві «Український письменник». Нарешті виданої, бо мала б побачити світ ще минулого року, після перемоги Оксани Скоц у Міжнародному літературному конкурсі «Гранослов» у номінації «Поезія» 2018 року. Але добре, що й тепер…

А перед цим у молодої вчительки зі Старокостянтинівського району, що на Хмельниччині, була перемога в обласному молодіжному літературному конкурсі, визнання під час участі у Всеукраїнському семінарі молодих, який проводить Національна спілка письменників України, третя премія літературного конкурсу «Смолоскип».

І ось, як ті невидимі, вона вийшла зі своєю творчістю на широкий читацький загал. Ну що ж, «невидимі приходять, коли їм заманеться». І хоч «невидимих майже ніхто не чує», тепер Оксана Скоц почута. Бо як би там не було, а «невидимі потребують людей».

Люди теж потребують «невидимих», тому що «невидимі вміють розширювати межі того, що є». І «невидимі»

«стали співати про те, що вода поглинає сушу:

одні читали книги,

інші слухали пісні,

інші говорили з невидимими,

інші пили воду,

інші будували кораблі,

інші ставали сушею,

інші дихали тишею,

невидимі ставали видимими,

видимі – невидимими».

 

Озвучити поезії Оксани Скоц допомогла голосом гітари студентка Хмельницького музичного коледжу імені Владислава Заремби Поліна Гігаурі.

Своїми враженнями від творчості дебютантки поділилися письменники – директор літературного музею Василь Горбатюк і Наталя Поліщук.

Щасливцям дісталися книжки Оксани Скоц з автографами. Бо це дуже цікаво й зворушливо – зостатись наодинці з поезіями Оксани. Та ще й перед цим прочитати не менш своєрідну передмову до збірки Катерини Девдери. Називається вона «Сестро, сестро».

Ось постскриптум із неї:

«Пам’ятаєш, як ми приміряли червоні сукенки в крамниці на Коперника?

Ми так довго були невидимими. Нам так незвично було підбирати одяг і слова, щоб вийти нарешті в люди. Але настає час, сестро, настає час. У кожної з нас – власний неповторний відтінок червоного. Тобі пасує кармін і бордовий. Мені – яскраво-кораловий.

Носімо свої кольори  безстрашно і гордо.

Говори.

Одягни цю присутність у музику».