Спішив з любов’ю день зустріти До 75-річчя з дня народження Миколи Федунця

 Спіши з любов’ю день зустріти,

А справи – з правди розпочать.

В житті є різні заповіти,

Цей – з тих, що варто шанувать.

 

Ця коротенька, але така містка поезія – одна з багатьох значущих, глибоких із творчої спадщини відомого українського поета-подолянина Миколи Федунця. Саме вона дала назву літературному вечору, присвяченому 75-річчю з дня народження митця слова, що відбувся в Хмельницькому обласному літературному музеї.

Микола Федорович Федунець народився 1 січня 1944 року в селі Сушівці Білогірського району. Батько його, Федір Демидович, був стельмахом, мати, Надія Хомівна, працювала біля землі.

М. Федунець закінчив факультет журналістики Національного університету імені Т. Г. Шевченка. Майже двадцять років віддав газетярській праці — у редакціях газет: білогірської районної «Життя і слово», обласних — «Подільські вісті» та «Корчагінець». З 1986 до 2008 року — голова Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України.

Друкувався з 1957 року. Перша книжка віршів «Адреса юності» з’явилася 1972 року. Згодом вийшли книги: «Душа зернини» (1977), «Свято роси» (1983), «Обличчя долі» (1987), «Проводи журавлів», «Розневолення» (1990), «Подільські акварелі» (1991), «Любові мить», «Жниво» (1992), Вісім струн» (1993), «Назустріч», «Вибране» (1994), «Неповторне» (1995), «Наяву» (1996), «Рай-хвиля», «Грані», «Жариновий кетяг» (1997), «Тужавий вітер», «…І поселюсь у Всесвіті з тобою» (1998), «Теплі луни», «Веретено» (1999), «Напрям» (2000), «Вересневий простір» (2002), «Кольори вогню», «День мій земний» (2003),  «Не поступимось любов’ю до України» (2004), «Зі сторінок «Автографа», «Іспит» (2005), «Тут, на трепетній землі», «Древнє джерело» (2006), «Клекіт», «Мереживо», «Без ретуші», «Строфи з різночасся» (2008) та інші.

Член Національної Спілки письменників України з 1978 року. Член Національної Спілки журналістів України з 1976 року. Заслужений працівник культури України (2002).

 М. Ф. Федунець був лауреатом міжнародних літературних премій імені Івана Кошелівця та імені Дмитра Нитченка, обласних літературних премій імені Тараса Шевченка, імені Микити Годованця, імені Володимира Булаєнка, імені Григорія Костюка, імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» та Хмельницької міської премії імені Богдана Хмельницького.

Окремі твори М. Федунця перекладено азербайджанською, білоруською, болгарською, корейською, російською мовами.

Помер 20 червня 2009 року. Похований у м. Хмельницькому.

Віддати данину світлої пам’яті поетові, по-новому, з погляду нинішнього дня оцінити творчість митця слова або ж взагалі відкрити його для себе зібралися в обласному літературному музеї письменники, рідні, друзі, вихованці обласного ліцею-інтернату поглибленої підготовки  учнів у галузі науки.

Голова Хмельницької обласної організації НСПУ Петро Маліш у своєму слові про ювіляра підкреслив значення збереження пам’яті про поета, літературного побратима. Вона проявляється в різноманітних заходах, пов’язаних з його життям і творчістю, у встановленні меморіальної дошки на будинку в місті Хмельницькому, де він мешкав, та присвоєнні його імені одній з вулиць обласного центру, у встановленні обласної літературної премії, що носить його ім’я, – за кращу поетичну збірку.

Одна з лауреатів цієї премії – поетеса Ніна Шмурікова. Вона поділилася спогадами про ювіляра, прочитала вірш, присвячений його пам’яті.

Слово про поета, про його творчість виголосив доктор філологічних наук, професор, письменник Віталій Мацько.

Багато років Микола Федорович у житті й творчості йшов у парі з дружиною Олександрою Ванжулою, теж поетесою, членом НСПУ. Хвилюючими теплими були спогади про цю літературну сім’ю дочки Олександри Семенівни – Ірини Миколаївни.

На вечорі звучали поезії Миколи Федунця, й зокрема, з вуст учнів ліцею-інтернату.

Відомий бард Леонід Мазур виконав пісню на слова поета.

Живим постав Микола Федунець перед учасниками заходу із збереженого відеозапису.

 

 

Микола ФЕДУНЕЦЬ

 

Три дороги

Три дороги, намітила доля мені,

Кожна – інша,

А всі – неминуче земні.

 

Першу зміряв давно – найкоротша з доріг.

Не барвив її квіт,

Не закутував сніг.

 

Не спішила до піль,

Не текла між отав.

Я недовго, признатись, її пам’ятав.

 

До порога – і тільки – мене довела,

Від порога – і далі –

Наступна лягла.

 

Простяглась-простелилась в мінливі світи,

Скільки вистачить сил,

Буду нею іти.

 

Маю радість на ній

Всю до крихти відчуть,

Нікудишня без цього, погодьтеся, путь.

 

Маю сум пережити,

Спізнати до дна,

Бо інакше – неповною буде вона.

 

Лиш опісля дорога почнеться,

Яку

Не дано пригадати на цьому віку.

 

Не лякаюся дня,

Коли звузиться світ,

І та, третя, поверне до чорних воріт.

 

На єдине молюсь:

Якщо гряне пора,

Поприходили б всі, кому зичу добра.

 

Всі, кого виглядаю,

Душею люблю,

Всі, з ким другу дорогу сьогодні ділю.

 

 

*  *  *

Учуся жити, щезлі дні жалію,

Що в безтурботті й марнотах пройшли,

Не все так просто, хоч і безнадію

Розторочити прагну, як вузли.

 

Не вмію долю власну захистити

Від нашепту, від ницих вихваляк.

Не вмію бути спритником, ловчити:

Тобі – копійка, а мені – п’ятак.

 

Тобі – стернина, а мені – покоси,

Тобі – притулок, а мені – дворець.

Не вмію так: крізь час хлопчина босий

На мене дивиться із Сушовець.

 

*  *  *

Все починається з малого,

В нім – витоки і дій, і див…

У смужці світла молодого –

Світанку трепетний розлив.

 

Віки гудуть в народній думі,

Поема твориться з рядка.

Многоголосся піль – у шумі,

Ледь чутнім шумі колоска.

 

Дев’ятий вал – у крапелині,

Пожеж насіння – в сушняках,

Трави просторища – в зернині,

В стежині – довгий-довгий шлях.

 

У миті, що коротка строго,

Пульсують сотні тисяч літ…

Світ починається з малого

І саме тим – великий світ.

 

*  *  *

Я йшов кудись, я повертався звідкись,

Я всім і всюди роздавав свій час.

То знаним, то незнаним – і не бідкавсь

На те, що не даються дні в запас.

 

Як вмів, як міг – допомагав невдасі,

Забродив з головою в поговір.

Свій час я розкидав, як зерна птасі,

Що залетіла випадково в двір.

 

Незримі ниті гайнувань – снувались,

Намотувались дні на літ клубки.

А строфи недописані лишались

І пилом покривалися рядки.

 

Та я, між тим, не поспішав зітхати,

Бо знав: знайомі й незнайомі вмить

Мені пробачать марноти і трати…

Але от час… Чи він мені простить?

 

*  *  *

Через тисячу літ я б проснуться б хотів –

Шепіт вітру спізнать, навістити тумани.

І хоч трішки дізнатись в тій далі віків,

Як мережиться доленька ваша, краяни.

 

І коли я почую: живісінькі ви, –

Узнавать українців по голосу буду, –

То спокійно вернусь під коріння трави,

І – ще тисячу літ радість грітиме груди.

 

Митцям-побратимам

 

Колір слову даєте, а фарбам – тепло,

Форму ж – мармуру, глині, металу…

День змарнів би без вас і йому на чоло

Хмаровиння безбарв’я лягало б помалу.

 

Тільки ж цьому не статися! З плину безсонь

Виринає прекрасне, сотворене вами,

Припадає утома вам часто до скронь

І незримі на серці лишаються шрами.

 

Та приходить світання, стає на поріг

І, завмерши, вдивляється в диво чергове…

Залишайтесь, братове, в творіннях своїх

І в Господніх реєстрах лишайтесь, братове.

 

 

 

 

 


Зустріч з Романом Гораком

Гостем Хмельницького обласного літературного музею став відомий письменник і літературознавець Роман Горак (м. Львів), автор численних книг та публікацій про українських письменників Івана Франка, Василя Стефаника, Маркіяна Шашкевича, Ірину Вільде та багатьох інших майстрів слова і мистецтва. З цікавістю слухали подільські письменники, працівники обласних бібліотек, студенти гуманітарно-педагогічної академії розповідь Романа Дмитровича про його працю над книгами, про пошуки матеріалів до них, дослідження й осмислення їх.

Особливе зацікавлення викликали спогади гостя музею про перебування у Хмельницькому після закінчення ним навчання у Львівському державному університеті. Саме в нашому місті, на берегах Південного Бугу, з-під пера тоді початківці-дослідника вийшла його перша повість-есей «Тричі мені являлася любов», що через кілька років стала відкриттям і бестселером тодішньої української літератури.


Українське книговидання. Стан і проблеми

30 жовтня у Хмельницькому обласному літературному музею проведено консультацію з громадськістю на тему  «Українське книговидання. Стан і проблеми» відповідно до Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні». Консультація відбулася  у форматі круглого столу. До обговорення проблем книговидання та пошуку найефективніших шляхів їх подолання долучилися письменники, видавці, бібліотечні працівники  та керівники.

Вів засідання круглого столу письменник, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк.

Під час обговорення голова Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України Петро Маліш розповів про досвід книговидання у сусідніх областях та місцеві видавничі проблеми, що впливають на якість, перспективу виходу в світ книг хмельницьких письменників.

Завідуюча відділом комплектування та обробки літератури Хмельницької міської ЦБС Лілія Зозуля поділилася досвідом реалізації програми «Читай українською» щодо підтримки книговидання місцевих авторів та популяризацію української книги у м. Хмельницькому на 2018-2020 роки. Під час виступу доповідач навела аргументи як плюсів програми, так і вказала на перешкоди – відповідно до пункту 2.3 програми формування електронної бібліотеки, розміщення електронних версій книг, що можуть порушувати авторські права.

В обговоренні взяла активну участь заступник директора Хмельницької наукової універсальної бібліотеки Валентина Маковська, яка наголосила на необхідності забезпечення бібліотек Хмельниччини книгами за державними програмами та закцентувала увагу на необхідності укладання каталогів подільських видань за останні роки.

Директор Хмельницької бібліотеки для юнацтва Тамара Таньчук запропонувала свою тему для обговорення: «Матеріальна база. Організація бібліотечного простору». В ході обговорення порушувала проблеми видання книг для підлітків та юнацтва.

Своє бачення проблем українського книговидання висловила директор обласної бібліотеки для дітей ім. Т. Г. Шевченка Валентина Черноус з погляду укомплектування книгами дитячих бібліотек.

Ще один учасник круглого столу – Валерій  Куфльовський, як редактор та видавець, підняв питання проблем книговидання на сучасному рівні.

 

Засідання круглого столу відбувалося невимушено, активно, зацікавлено. В ході розмови виникали актуальні питання, порушувались гострі проблеми, на які доповідачі намагалися знайти відповіді, шляхи і засоби вирішення.

 

 


Поетичний голос жовтня

Літературний вечір «Жовтневе листя молодої поезії» відбувся в Хмельницькому обласному літературному музеї. Поетеси Тетяна Шептицька (м. Київ),

Оксана Скоц (м. Старокостянтинів),

Ельвіра Молдован

і Дарина Янчук (м. Хмельницький)

познайомили присутніх (студентів Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та учнів обласного спеціалізованого ліцею-інтернату) із своїми новими творчими доробками.

 


«Слово, обірване у Биківні»

Виставку «Слово, обірване у Биківні» відкрито в Хмельницькому обласному літературному музеї.

Співавтори проекту – Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» та Українське незалежне видавництво «Смолоскип».

Виставка розповідає про долі представників покоління «Розстріляного відродження», знищених упродовж 1937 – 1939 років у в’язницях НКВС УРСР у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

 У Биківні знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Володимир Ярошенко, Андрій Михайлюк, Микола Борисов, Вероніка Черняхівська, Іван Маловічко та інші.

 

 

Директор Національного історико-меморіалього заповідника «Биківнянські могили» Богдан Біляшівський зазначив, що використані у виставці матеріали з архівно-кримінальних справ репресованих письменників та інші документи особистого характеру стисло відтворюють біографії митців, а також інформують про те, яким чином комуністична тоталітарна система виокремлювала жертв і, пропускаючи крізь сито допитів і «очних ставок», змушувала їх визнавати інкриміновані радянськими спецслужбами абсурдні звинувачення. 

Відвідувачі отримають інформацію про уточнені дати й обставини смерті українських письменників, представлених на банерах, стисле уявлення про їх творчий доробок  і літературну кар’єру, зможуть побачити копії унікальних архівних документів.

Виставка доповнена і матеріалами з фондів Хмельницького обласного літературного музею, які розповідають про мученицький життєвий шлях письменників-земляків Панька Педи, Леоніда Лупана, Володимира Свідзінського та інших митців слова, знищених комуністичним режимом. Пошуками матеріалів про їхні долі та їхню творчість займаються письменники Василь Горбатюк – директор Хмельницького обласного літературного музею, та Віталій Мацько – доктор філологічних наук, професор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Про свої знахідки і публікації вони розповіли присутнім – студентам Хмельницького національного університету, університету «Україна» та учням обласного спеціалізованого ліцею-інтернату.

Кураторську екскурсію по виставці провела заступник директора Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька.

Виставка діятиме в літературному музеї  до 23 листопада.


У Хмельницькому обласному літературному музеї відкриється виставка про знищених радянською владою українських письменників.

Виставка розповідає про долі 28 представників покоління “Розстріляного відродження”, знищених упродовж 1937 – 1940 років у в’язницях НКВД УРСР у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

У Биківні знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Володимир Ярошенко, Андрій Михайлюк, Микола Борисов, Вероніка Черняхівська, Іван Маловічко, Мирослава Сопілка, Яків Водяний та інші.

“Слово обірване у Биківні” – це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника “Биківнянські могили” та Українського незалежного видавництва “Смолоскип”.

Відкриття виставки відбудеться 25 жовтня о 13.00 у Хмельницькому обласному літератрному музеї

м. Хмельницький, вул. М. Грушевського, 68

Виставка експонуватиметься з 25 жовтня до 23 листопада 2018 року 9.00 до 17.00.

 

Іван Іов під «Стягом золотої гілки» Слова

В українську літературу Іван Іов (11 жовтня 1948 р. – 4 лютого 2001 р.) увійшов зі «Стягом золотої гілки».

Він її творив, він її вирощував ще в роки юності, в студентські часи. Перші публікації, перші добірки в газетах, журналах – і ось 1983 року у видавництві «Молодь» вийшла перша поетична збірка під такою назвою. З передмовою Івана Драча, враженого творчістю молодого поета настільки, що «аж об поли б’єш руками». Бо «видно, що він те поетичне слово місив і місив у замісі дуже довго і дуже тяжко. Видно, що сто потів у чоловіка зійшло, щоб аж нарешті щось збулося. І воно збувається. Викрешується. Палає. Слово виходить зболене, тяжке, норовисте, потужне».

Що й казати, справжнє золоте слово виходило з-під пера Івана Іова. Слово, яке не гасне, яке не холоне, яке не іржавіє. Слово-стяг. Його він і далі ніс над собою і в собі. Бо далі йшли збірки «Світло рідної хати», «Книга перша», «Рукопис», «Чернетка», Каліграфія», «Словопис», «Періодична система слів»…

Як бачимо, усі наступні назви, за винятком другої збірки, пройняті темою Слова і Книги. Вони йшли крізь серце автора від Слова, що було у Бога, і від великої Книги Божої. Ні-ні, то не були переспіви чи поверхові декларації з Біблії, то «потом солоним слова омиті», які корінням своїм сягали глибин минувшини людства й нашої історії, які виплавлялися в горні сучасності, які прагли висі й чистоти майбутнього.

Я тими словами багряними плакав

І ними уголос розкуто сміявся…

Так писав Іван Іов у тій же своїй маєстатній «золотій гілці», так творив Слово впродовж усього свого такого короткого, але такого плідного, значимого творчого й життєвого шляху.

Слово його, його звучання, наповнення, ваговитість, щільність, міць було таким незвичним на ті вже віддалені часи, що аж острах брав: ануж-бо все з роками вичахне, зміліє, розтане. Ні, цього не сталося. Іван Іов і далі тягнув свою борозну глибоко й рівно, скибу з-під поетичного чересла викидав живу, плодючу, масивну. А що сили, почуття переповнювали його, то на ходу він одривав руку від мистецьких чепіг і долонею хапав масну чорну грудку чи зачерпував пригірщ – й сміявся та бавився, вглядався й пальцями розтирав на крихти – їх, оті слова з-під плуга мовного. З’являлися й веселі свищики з оригінальним голосом, й глечики та люльки, і метелики й пташечки – його паліндроми, акровірші й вірші-перевертні, ана- й тавтограми, ця його дивовижна «Періодична система слів». То не було якоюсь грою, забавкою словами. Було прагнення сягнути самої глибини, суті, знайти сіль кожного слова. І він знаходив її, ту сіль. Хоча б в отому короткому, але такому місткому: «Ісус – усі».

Разом.

З Іваном Іовом, з його творчістю й живим образом.

Пригадується Іван Іов у двох іпостасях. То він стрімкий, рвучкий, напружений, зосереджений. Кудись квапиться у важливих справах, над чимсь роздумує, когось вислуховує. Або ж він веселий, широко усміхнений, з іскринками в карих очах, з жартами на вустах під чорним вусом. Він був різним у творчості, так само, як і в житті. І наша пам’ять має зберігати й передавати новим поколінням  його образ живим, людяним, без монументальної бронзи. Таким – і високим митцем, і живою людиною – він міг бути присутнім на обласній науково-практичній конференції «Творчість Івана Іова в контексті сучасних суспільно-літературних візій», приуроченій його 70-літтньому ювілею. Якби не злинув до горніх висот на повному розмахові своїх крил.

З доповідями, повідомленнями, спогадами виступили письменники, науковці, педагоги, школярі…

Глибокою, проникливою була доповідь вдови поета – Валентини Іової, методиста, старшого викладача Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти «Щоб слово осявало сенси»: естетичний вимір творчості Івана Іова».

Сьогоднішній рік проходить під цим знаком – 70-річного ювілею Івана Іова. Обласний літературний музей провів низку заходів, присвячених цій даті: день пам’яті поета в лютому місяці, обласний літературний молодіжний конкурс «Усі чекають справжнього Поета», лекція за творчістю Івана Іова перед молодіжною літературною студією та низку інших. Відбудуться вони й найближчим часом.

Обласна науково-практична конференція, глибока й щира розмова про поета, його життя і творчість, безумовно, стане новим етапом у дослідженні мистецьких досягнень Івана Іова, утвердженні його пам’яті в наших серцях, на просторах України під «Стягом золотої гілки» поетового Слова.

 


Кінопоказ у Хмельницькому обласному літературному музеї

Перегляд фільму “Яскраві”  проведено у Хмельницькому обласному літертурному музеї в рамках проекту “Активність починається з тебе ” ,  який впроваджується за підтримки Інноваційного Фонду з питань взаємодії поліції з громадою на засадах партнерства (CPIF) Проекту підтримки підготовки поліцейських (PTAP) Police Training Assistance Project – PTAP, що реалізовується в Україні компанією «Агрітім Канада Консалтинг Лтд» за фінансової підтримки уряду Канади . 

Дійство проведено спільно з Патрульною поліцією міста та Хмельницькою обласною біліотекою для юнацтва.


З моря та гір. Голоси музичні та поетичні

У хмельницькому обласному літературному музеї пройшла цікава зустріч із поетом, перекладачем, журналістом, видавцем із Одеси Анатолієм Глущаком та правнучкою Івана Франка по лінії його рідного брата Онуфрія Олесею Франко з м. Калуш Івано-Франківської області. Олеся співпрацює і з нашим земляком-композитором Іваном Пустовим.


Ахматовські читання у Слобідці-Шелехівській

Вчергове відбулися Ахматовські читання в літературно-меморіальному музеї Анни Ахматової (с. Слобідка-Шелехівська Деражнянського району). Присвячені вони були 129-річчю з дня народження поета.

Участь в Ахматовських читаннях взяли письменники Хмельниччини, Вінницької та Одеської областей, педагоги, бібліотечні працівники Деражнянщини. Особливим гостем літературного свята була правнучка Івана Франка по лінії його рідного брата Онуфрія Олеся Франко з м. Калуш Івано-Франківської області.

Вона працює в дитячій музичній школі, пише вірші для дітей, творить пісні на власні тексти, а також на слова інших авторів, зокрема, й із Хмельниччини. Співпрацює і з нашим земляком-композитором Іваном Пустовим.

Олеся Франко розповіла про свою родову лінію, що ведеться із сім’ї Івана Яковича, про свою творчість.

Присутність на читаннях Олесі Франко спрямувала увагу учасників свята на таку тему, як переклади Анною Ахматовою творів Івана Франка – його сонетів, поетичної збірки «Зів’яле листя”. Тому й звучали під зеленими кронами Слобідки-Шелехівської й поезії І. Франка, і переклади їх Анни Ахматової.

Із своїми роздумами про творчість Анни Ахматової, про її долю, затиснуту в лещата сталінського режиму, ділилися поет, перекладач, журналіст, видавець із Одеси Анатолій Глущак,

поети з Вінниці Андрій Стебелєв, Світлана Лапатанова, Юлія Броварна, Олена Асачова,

письменники Хмельниччини – директор обласного літературного музею Василь Горбатюк, голова обласної організації НСПУ Петро Маліш, Лідія Ярохно, Микола Клец, Віталій Міхалевський, Михайло Цимбалюк, Артр Закордонець. Звучали поезії Анни Ахматової, вірші учасників читань.

Цікавими були виступи молодої поетеси, лауреата Міжнародного літературного молодіжного конкурсу Оксани Скоц, літераторів Любові Сердунич, Миколи Радиці, Миколи Матусця.

У виконанні вокальної групи «Музея» обласного літературного музею прозвучали українські народні пісні.

 

Учасники читань поклали квіти до погруддя Анни Ахматової, на могили її матері Інни Еразмівни Горенко, тітки Анни Еразмівни Вакар і її чоловіка Віктора Модестовича – саме в їхній колишній садибі діє літературно-меморіальний музей Анни Ахматової. Сюди в дитячі та юні роки до своїх родичів приїжджала Аня Горенко, сюди ведуть нині дороги всіх, кому близька й жадана поезія Анни Ахматової.