У Слобідці-Шелехівській відбулися тридцяті Ахматовські читання

На чергових Ахматовських читаннях у день 130-річчя від дня народження поетеси Анни Андріївни Горенко (Ахматової) говорили не тільки про творчий і громадянський геній письменниці. Добре згадали і тих, хто досліджував і зберігав матеріали про життя і творчість одного з найвидатніших поетів півстолітньої епохи.  Щорічні  читання відбулися у музеї Анни Ахматової в селі Слобідка-Шелехівська, Деражнянського району. Рівно тридцять років тому він відкритий у колишній садибі Віктора й Ганни Вакарів, де тривалий час у своєї сестри мешкала мати поетеси Інна Еразмівна Горенко.

Із Поділлям рід Анни Ахматової пов’язав осідок представника старого руського роду Стогових Еразма Івановича. Після виходу у відставку начальник канцелярії жандармерії київського генерал-губернатора придбав помістя у Снітівці Летичівського повіту, а коли п’ятеро його доньок виростали, він їх одружував із заможними поміщиками по-сусідству, даючи багатий посаг за кожною. Інна переїхала до найстаршої зі своїх сестер Ганни Еразмівни після розлучення зі своїм другим чоловіком, інженером Андрієм Горенком.

У листах, щоденниках та в деяких віршах Анни Ахматової (прізвище своєї прабабусі татарки Ганни Ахматової молода поетеса взяла через те, що Андрій Горенко заборонив дочці підписувати поезію своїм) не раз згадується цей куточок Поділля. Вважається, що вона відвідувала Шелехове більш як півдесятка разів, починаючи з 1896 року. На разі музей та парк-пам’ятка займає гектар території із колишніх дев’ятнадцяти гектарів садиби Вакарів. Він межує зі старим цвинтарем, при вході на який збереглися могили подружжя Вакарів та Інни Еразмівни Горенко.

Після більшовицької революції велику садибу у Вакарів реквізували для потреб села. Оскільки вони не були деспотами для селян, шелехівці виділили їм для проживання лісовий будиночок на околиці. Узявши туди найнеобхідніше, Віктор і Ганна Вакарі роздали людям меблі, посуд та інше майно. Збережене ними, воно повернулося вже як експонати у кімнати колишньої садиби. І в комплексі з речами самої Анни Ахматової, які передали з утворенням музею в Слобідці-Шелехівській із Ленінграда, все це складає одну з найбагатших експозицій про поетесу.

Музейний комплекс у Слобідці-Шелехівській доповнює «петербурзький куточок»: біля першого в Україні погруддя Ахматової (скульптор – Віктор Зайко із Петербурга) встановлений ліхтар із улюбленого письменницею Петербурга і ковані лавки з Царського Села.

Із покладання квітів до могил Вакарів та Горенко розпочалися Ахматовські читання.

Тамара Міцінська під час літературно-мистецької композиції на Ахматівських читаннях згадала внесок ахматознавця музейника з Ленінграда Євгена Лінда, котрий зо двадцять разів приїжджав на Хмельниччину під час створення музею, щоразу привозячи матеріали в його експозицію. Сама їздила не раз у Ленінград, зупиняючись у нього з дружиною.

– А почалося все з відвідин Слобідки-Шелехівської групою деражнянських школярів із вчителькою Любов’ю Теленько. Побувавши у селі, яке відвідувала Анна Ахматова, вчителька повезла дітей на екскурсію в Леніград, де і познайомилася з Євгеном Ліндом, – розповіла Тамара Петрівна Міцінська. – Розпочата таким чином дослідницька робота й обернулася створенням музею до століття від дня народження поетеси зі світовим ім’ям.

Оргкомітет відзначення століття Ахматової в Україні очолювала Ліна Костенко. У дні відкриття музею, 25 червня 1989 року вона записала у книзі відгуків: «Спасибі людям, котрі допомогли Анні Ахматовій зустрітися зі своєю матір’ю у безсмерті, в українському селі Слобідка-Шелехівська».

Цього року основними учасниками Ахматівських читань у музеї письменниці традиційно стали члени обласної організації Національної спілки письменників України, літератори-дослідники, краєзнавці.

Гостями читань стали завідувачка бібліотеки імені Анни Ахматової в Києві Надія Шеремет і київська письменниця Міла Іванцова,

група письменників із Вінниці на чолі з Андрієм Стебелєвим.

За словами директора літературного музею Василя Горбатюка, заочним учасником цьогорічного заходу в Слобідці-Шелехівській є колектив літературно-меморіального музею Івана Франка на його батьківщині в Нагуєвичах, Івано-Франківської області.

– Наша спільна ідея – видання творів Івана Франка у перекладі на російську Анни Ахматової, – повідомив він.

Письменник Михайло Цимбалюк представив дослідження київського журналіста Віталія Селика про розташування колишньої Миколаївської церкви, у якій брали шлюб молоді поети Анна Горенко й Микола Гумільов.

Виступила вокальна група літмузею «Музея» котра із квартету розширилася до секстету,

тематичну виставку привезла у село Деражнянська центральна бібліотечна система.

– Наша бібліотека на Оболоні в Києві, поруч із Шевченковою «Хатою на Пріорці» також відкрилася в рік столітнього ювілею Анни Ахматової, тому й носить її ім’я, – сказала надія Шеремет. – Спочатку ми мали тільки літературу про Ахматову, її книги. Потім отримали копії документів, для використання у бібліотеці нам передали свої твори митці. Так і відкрився в 2011 році музей. Особистих речей поетеси ми не маємо, але витримуємо стилізацію під її час.

Міла Іванцова провела буквально телеміст із Ахматівських читань у Францію, де за заходом слідкували друзі, котрі не раз відвідували музей поетеси у Слобідці-Шелехівській.

Перед учасниками читань виступили також письменники Петро Маліш,

Микола Мачківський,

Неоніла Яніцька,

Любов Сердунич,

Андрій Стебелєв,

Олена Вітенко,

Тетяна Скомаровська,

Лариса Сичко,

Тетяна Яковенко.

– Я переконаний, що росіяни коли-не-коли пройдуть катарсис очищення від шовінізму, і саме постать Анни Ахматової стане містком і мовою порозуміння між нашими суспільствами, – заявив Андрій Стебелєв.

Після літературних читань і традиційної екскурсії експозиційними залами музею, яку провела його завідувачка Ніна Трубіцька, учасники читань вшанували причетних до створення музею. На сільському кладовищі вони поклали квіти до могил першої завідувачки музею Анни Ахматової Марії Іванівни Скорбатюк та дітей колишнього садівника Вакарів Дмитра Капітанчука, котрі доклали рук до збереження речей і передачі їх у музей.


Літературний конкурс – нові імена молодих талантів

Підбито підсумки обласного молодіжного літературного конкурсу. Цей конкурс уже став традиційним, щорічним.

Його проводять обласний літературний музей та обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки управління у справах молоді та спорту обласної держадміністрації. Нинішнього року він має певні особливості. По-перше, до організації конкурсу долучилася обласна станція юних техніків. По-друге, він присвячений Якова Гальчевського – керівника повстанського руху на Поділлі проти московських окупантів на початку 20-х років ХХ століття (до 125-річчя з дня народження героя-повстанця).

Оскільки ж ювілейна дата припадає на 22 жовтня, то учасники конкурсу, а також інші юні початківці літератури, будуть запрошені на творчий семінар з поїздкою в місця, де зосереджувався центр повстанських загонів Якова Гальчевського – у Летичівському районі.

Тим часом в обласному літературному музеї зібралися переможці конкурсу. Їх привітали письменники – члени журі: голова обласної організації НСПУ Петро Маліш, Василь Горбатюк, Ольга Ткач, Віталій Міхалевський, Анатолій Ненцінський.

Учасників конкурсу в номінації «Поезія» журі розділило на дві вікові групи. Крім того, створило ще одну номінацію – «Творча надія» – для наймолодших учасників.

Отже, почесні відзнаки одержали:

Вікторія ОЛІЩУК

(с. Кульчинки Красилівського району – м. Київ)

– за перше місце

в номінації «Поезія»;

 

Руслана СТАВНІЧУК

(м. Деражня)

– за друге місце

в номінації «Поезія»;

Леся ПРИЛІПКО-РУСНАК

(м. Кам’янець-Подільський)

– за третє місце

в номінації «Поезія»;

 

 

Анастасія ЯРЕМИШИНА,

учениця 11 класу Білогірського ліцею ім. І. О. Ткачука –

за перше місце

в номінації «Поезія»;

Катерина БАКАЙ,

учениця 11 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ І-ІІІ ст. № 7 –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

Дарина ЯНЧУК,

учениця 9 класу Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. № 24 –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

Вікторія ЯЛОВИК,

учениця 11 класу Заліського-2 НВК Кам’янець-Подільського району –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

 

Олександра ФЕДОРЧУК,

учениця 7 класу Красилівської ЗОШ –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

Анастасія КОВАЛІНСЬКА,

учениця 10 класу Нетішинського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. та ліцей» –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

Вікторія ЩЕРБИНА,

учениця 10 класу Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Ф. С. Бацури Новоушицького району –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

 

Вероніка КУЗЬМІНА,

учениця 10 класу Хмельницької СЗШ № 8  –

за перше місце

в номінації «Проза»;

Вікторія БУЧИНСЬКА,

учениця 8 класу Летичівського НВК № 1  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Марія МІКУС,

учениця 11 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ № 7  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Дмитро АЛАБУГІН

учень 11 класу Старокостянтинівського ліцею ім. М. С. Рудяка  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Дарія БОНДАРЧУК,

учениця 11 класу Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ст.  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Юлія ГАЛУШКА,

учениця 11 класу Заліського-2 НВК Гуменецької ОТГ Кам’янець-Подільського району –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Анна-Марія ЧОП’ЯК,

учениця 9 класу Заліського-2 НВК Гуменецької ОТГ Кам’янець-Подільського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Наталія ЯКОВЛЕВА –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Наталія КОБ’ЮК,

учениця ? класу Красилівської ЗОШ  –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Катерина ХОМІЧ,

учениця 11 класу Судилківської ЗОШ І-ІІІ ст. Шепетівського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Ольга РАБЧЕВСЬКА,

учениця 9 класу Полянської гімназії Шепетівського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Олена БАХМАЦЬКА,

учениця 9 класу Юровецького ліцею Білогірської ОТГ –

за третє місце

в номінації «Проза»:

Алевтина ШЕЙКО,

учениця 8 класу Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. № 21 –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Юлія КОРОЛЮК,

учениця 7 класу Кам’янець-Подільського НВК № 9 –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Антон ЛОБОДЗІНСЬКИЙ,

учень 3 класу Летичівського НВК № 1 ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцею –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Вікторія ЯКУБОВСЬКА,

учениця 4 класу Юровецького ліцею Білогірської ОТГ –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Валерія ВИШНЕВСЬКА,

учениця 4 класу Кам’янець-Подільського НВК № 14 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Володимир ЮЗЮК,

учень 5 класу Малоборовицького ліцею Білогірського району –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Назар МИШИНЮК,

учень 5 класу Старокостянтинівської ЗОШ № 1 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Богдан ШОСТАЦЬКИЙ,

учень 6 класу Хмельницької гімназії № 1 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Ангеліна ГІРІЦАЙ,

учениця 6 класу Лозівська ЗОШ І-ІІ ст. Волочиської ОТГ –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Софія КОНОНЧУК,

учениця 6 класу Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 ім. О. П. Онищука, гімназія» –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Софія КОЗУБ,

учениця ? класу Нетішинська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 –

за перемогу

в номінації «Творча надія».

 

Журі відзначило і перспективність творчого розвитку Дарини В’ЮН з с. Ріпки Ізяславського р-ну, Діани ЛЕВЧУК з Полянської гімназії Судилківської ОТГ Шепетівського району, Єлизавети ВОЗНЮК, учениці 7 класу Старокостянтинівського ліцею ім. М. С. Рудяка.

Кращі твори учасників конкурсу будуть опубліковані на сторінках альманаху обласної організації Національної спілки письменників України «Південний Буг».

До нових зустрічей і нових творчих здобутків в обласному літературному конкурсі для молоді в наступному році!

 


Слухай нас, Тарасе!

     Шевченківські дні традиційно тривають від березня – місяця народження і смерті Тараса Шевченка – до травня, бо саме 22 травня 1861 року він знайшов вічний спочинок на дніпровській кручі, як і передрікав у своєму «Заповіті».

     21 травня пам’ять великого Кобзаря вшанували у с. Масівцях Хмельницького району.

Цього дня до сільської бібліотеки завітали подільські письменники, члени НСПУ Василь Горбатюк, Неоніла Яніцька, Ольга Ткач.

Разом із учнями місцевої школи гості вкотре доторкнулися  до поезії Тараса Шевченка. Звучали рядки його безсмертної поезії, у вінок пам’яті впліталася сучасна громадянська поезія поетів-подолян, на імпровізованій сцені відтворювались міні-сцени і творчої спадщини генія українського народу.

     Усі виступи: ведучої дійства, бібліотекарки Катерини Шатунської, директора Чорноострівської ЦРБ Зої Філіпенко, учнів та вчителів Масівецької ЗОШ І-ІІ ст. і, звісно, гостей-письменників, створили неймовірну атмосферу свята, дотику до справжнього животворного Слова. До речі, на Поділлі, у с. Гнатівці та Миколаїв Хмельницького району, існують легенди про час перебування великого Поета на нашій землі. Їх розповіли присутнім письменник, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк, і директор Чорноострівської ЦРБ Зоя Філіпенко.

     Після завершення зустрічі найактивнішим учасникам шеченківських читань вручили подяки, зробили колективні фото на згадку.


«Зернослово»: щедрий засів на Хмельниччині

           Зерно, посіяне в землю, дає хліб. Посіяне слово дає хліб духовний. Не випадково саме ці два слова дали назву традиційному подільському фестивалю. Уже вшосте письменники краю, члени НСПУ, та Хмельницький обласний літературний музей,  провели літературний фестиваль «Зернослово». І теж, за традицією, в одному із районів області. Цього року літературний фестиваль приймала Чемеровеччина.

Так співпало, що 16 травня світ відзначав і захоплювався красою української вишиванки, а для чемерівчан це ще й дата народження відомого письменника – поета і перекладача Тодося Осьмачки. Свого часу він кілька років жив і працював на Чемеровеччині. Тож творчі виступи хмельницьких письменників Василя Горбатюка – директора обласного літературного музею,

Петра Маліша – голови обласної організації НСПУ,

Неоніли Яніцької – відповідального секретаря Хмельницької обласної організації НСЖУ,

Ольги Ткач – поетеси,

присвячувались генетичному коду нації, зашифрованому у вишиванці, духовному зв’язку поколінь, який найповніше передається саме у слові.

     Програма літературного фестивалю була насиченою: письменники  зустрілись із шанувальниками своєї творчості у центральній районній бібліотеці.

Відведений час пролетів непомітно – яскраві виступи, історичні екскурси, поетичні читання письменницького «десанту» дарували багато позитивних емоцій слухачам, відкривали їм невідомі сторінки з життя подільського краю. Приємною несподіванкою для директора Чемеровецької районної бібліотечної системи Марії Кульпінської стали книги хмельницьких письменників-спілчан, літературний альманах «Південний Буг», подаровані бібліотеці.

     Наступна зустріч відбулась з представниками молодого покоління – у стінах Чемеровецького медичного коледжу. Учасники фестивалю виступали перед вщерть заповненою аудиторією.

Для багатьох студентів І-ІІ курсів це було перше знайомство з письменниками-земляками. Судячи з їхньої реакції та різноманітних запитань, майбутні медики почерпнули для себе чимало пізнавальної інформації про літературу і тих, хто покликаний її творити нині. Бібліотеці закладу (бібліотекар Ольга Гуцол) гості теж подарували власні видання та нові книги колег-подільських авторів.

    Завершальну крапку учасники літфестивалю «Зернослово» поставили у селі Івахнівці, яке відоме тим, що тут жива пам’ять про Тодося Осьмачку. Її береже, зокрема, сільська бібліотекарка Алла Боднарчук.

І хоча за вікнами шумів дощ, у бібліотеці світлішало від спогадів, щирого спілкування. Мабуть, так і має бути: слово, проросле у душі письменника чи поета, неодмінно упаде зерням на батьківську землю, що Поділлям зветься.


Хочу, щоб мирний був завтрішній день

“Хочу, щоб мирний був завтрашній день” – під такою назвою у Хмельницьому обласному літературному музеї пройшов музейний урок. На заході були присутні вчителі-курсанти Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти. 

Працівники музею представили виставку фронтових листів Володимира Семеновського та розповіли романтичну  історію пов’язану з ними.

Володимир Семеновський – поет, наш земляк, який народився в селі Кривин Славутського району 15 лютого 1921 року. Після закінчення місцевої десятилітки Володимир вступає до Житомирського педагогічного інституту. Тут до початку війни він закінчує лише три курси. «На початку 1941 року разом з групою студентів педінституту, – пише Семеновський у своїй автобіографії, рукопис якої зберігається у літературному музеї, – був евакуйований в місто Челябинськ, де вступив на 4 курс. В червні 1942 року закінчив педінститут і в серпні 1942 року був мобілізований в ряди Радянської Армії. З січня 1943 року служив рядовим бійцем, приймав участь в боях на Курській дузі. Був двічі поранений».

            В серці юнака і в окопах і походах жила любов, поетична душа і на полі бою не завмирала. На світ з’являлися нові поезії. І хоч дуже часто ці вірші розповідали про воєнні будні, в них все одно світилася любов.

            22 березня 1945 року Володимир Семеновський надрукував у молодіжній газеті «Сталинское племя» вірш «Перед боем»:

         Над окопом метели поют,

         Синей дымкой струится рассвет…

         Перед боем опять достаю

         Твой заветный прощальный портрет.

 

         И, согретый огнем твоих глаз,

         Вспомнил радость волнующих встреч,

         Нежный голос твой, полный тепла,

         Задушевную, мягкую речь.

 

         Ты прости, дорогая моя,

         Эту краткость задымленых строк:

         Проверяют оружье друзья –

         Ровно в восемь в атаку бросок…

 

         В наступленьях язык писем скуп:

         Мыслей много, но время не ждет!

         Пожелай мне удач, не тоскуй, –

          И любимый с победой придет

       

 Вже на третій день після виходу номера фронтові листоноші віднайшли рядового 37-ї гвардійської стрілецької дивізії на фронті на передньому краї наступаючих військ. Листи злітались до скромного, сором’язливого солдата з усіх кінців України. Він читав їх сам, і давав читати бойовим друзям, намагався відповісти на кожний, та не встигав, бо листів було багато. Писали солдатові з Донбасу, Києва, Поділля, Волині, Херсонщини… Листи від зовсім незнайомих!!! дівчат, жінок. Понад п‘ятсот!!! трикутників отримав тоді фронтовий поет. І в кожному з них – хвилюючі слова вдячності, любові, віри в наближення жаданої Перемоги. В кожному трикутнику розповідь про свою історію, про своє кохання.

І всі ті листи Володимир Самійлович бережно зберігав. А потім пожовклі аркушики, складені вчетверо і трикутничком, передав до Хмельницького обласного літературного музею, де вони зараз і зберігаються.

Розповісти про поета, представити уривки з листів працівникам музею допомогли учні Хмельницького ліцею № 17.

Також на літературному уроці було презентовано книгу “Бути людиною”. “Бути людиною” – це короткі історії про вияви людяності під час Другої світової війни.

У збірці вперше надруковані вибрані твори, надіслані на однойменний міжнародний конкурс документального оповідання, оолошений Німецьким фондом “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” (EVZ) спільно з його партнерами ВБО “Турбота про літніх людей в Україні” в межах Програми підтримки людей, що постраждали від нацизму, “Місце зустрічі: Діалог”.

До книги увійшло оповідання директора музею, письменника Василя Горбатюка “Урок”.

Чудове музичне оформлення заходу забезпечував бард Леонід Мазур, який виконав пісні на слова Володимира Булаєнка, Володимира Сосюри та Миколи Федунця.


Творча зустріч письменників Хмельниччини

Творча зустріч з представниками  Хмельницької обласної організації НСПУ відбулася в будинку культури Гуменецької ОТГ Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, до складу якої входить 21 населений   пункт.

Голова обласної організації П. І. Маліш розповів присутнім про діяльність обласної організації НСПУ, історію її створення та поділився спілчанськими планами на майбутнє, зокрема про святкування 40-річчя організації, яке відбудеться в наступному році.

На зустрічі був присутній і В. І. Горбатюк. Письменник поділився з учнями і педагогічним колективом місцевих шкіл своїми творчими здобутками та розповів про діяльність Хмельницького обласного літературного музею.

А. Й. Ненцінський присвятив кілька хвилин знайомству з своїми творами, причитавши при цьому рядки щойно написаного твору.

В. Ц. Міхалевський розповів присутнім про свою творчу діяльність.

Зустріч видалася досить теплою, двосторонньою, оскільки своїми творчими спробами поділилися учні шкіл ОТГ та вчителі, зокрема, В. Цимбалюк – вчитель української мови та літератури з с. Залісся Друге.


До Дня дитячої книги

4 квітня у Хмельницькому обласному літературному музеї відбулася зустріч з дитячими письменниками «Книги дружать з дітворою, // Полюби їх у житті – І улюблені герої // Будуть друзями в путі» до Міжнародного дня дитячої книги, який був заснований у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (International Board on Books for Young People, IBBY).

На заході були присутні учні 3 класу  Хмельницького колегіуму імені Володимира Козубняка, для яких директор музею Горбатюк В. І. розповів історію свята, дав змогу дітям поближче познайомитися з дитячими письменниками та їх творами.

Дитяча література вбирає у себе дивовижний, невичерпний, чарівний світ, який дитина відкриває для себе саме завдяки книжці. Привернути увагу до дитячої книги допомогли Горбатюк В., Маліш П., Ненцінський А., Шмурікова Н. 

Подільські письменники з дітьми здійснили казкову подорож «Боїнгом-347» («Небелиці для малят» Ненцінський А.),

дізналися чому ж вовк без сорочки (Маліш П.),

повболівали за літературних героїв ( «Хто перший?» Горбатюк В.) та послухали дитячу поезію («Хоробрий Сашко» Шмурікової Н.)

Учні отримали масу задоволення від зустрічі, були активні в обговоренні, що ще раз підтверджує, що книга, яка створена саме для дитини, має великий вплив на формування її характеру та становлення її як людини.

 

 

 

 

 

 

 


«Його пісня поміж нас…»

 

«Його пісня поміж нас» – під такою назвою у Хмельницькому обласному літературному музеї відбувся літературно-музичний вечір пам’яті, присвячений 70-річчю з дня народження Володимира Івасюка.

 Володимир Івасюк – український поет, художник, композитор, один із засновників жанру естрадної музики, Герой України (звання присвоєно посмертно у 2009 році). Доля відміряла дивовижному українцю лище 30 років життя. Але за цей короткий час Івасюк створив 107 пісень. Також він є автором 53 інструментальних творів і музичного супроводу до кількох спектаклів. Безпосередньо перед смертю він писав музику до опери про запорозьке козацтво. Професійний медик Івасюк добре грав на скрипці, фортепіано, віолончелі, гітарі, чудово виконував власні пісні. Також відомий Івасюк як талановитий живописець з цікавою манерою малювання.

Це була людина, яка віддано любила свою країну і її культуру. Івасюк не хотів писати музику до текстів російською мовою, називаючи себе саме українським композитором.

Він мріяв, крім естрадних пісень, писати і класичні твори, але часу на це просто не вистачило. 18 травня 1979 року тіло композитора знайшли в лісі біля Брюховичів (передмістя Львова) з поясом від плаща на шиї. Тіло композитора було покрито синцями, обличчя понівечене, пальці поламані, були відсутні очі. Незважаючи на всі обставини, слідство відразу ж основною версією визначило самогубство. Аргументи батька про те, що версія про самогубство не узгоджується з цілою низкою обставин, залишилися без уваги.

Закритою кримінальною справою, порушеною за фактом «самогубства через повішення», розслідування не завершилося. Потім справа ще кілька разів порушувалася і закривалася на підтвердженні суїциду, в залежності від політичної ситуації в країні. У 2014 році розслідування в черговий раз відновлено. Слідство прийшло до висновку про те, що мало місце вбивство радянськими спецслужбами.

На вечір пам’яті Володимира Івасюка до музею завітали студенти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, учні Спеціалізованого обласного ліцею-інтернату поглибленої підготовки учнів у галузі науки, письменники, громадськість міста.

Спогадами про зустрічі з Володимиром Івасюком, спілкування з ним поділився поет-пісняр Мирослав Воньо.

 

Журналіст Микола Чернега розповів про свою зустріч із талановитим композитором. Так сталося, що Володимир Івасюк був у місті Хмельницькому за день до свого зникнення і смерті. Тож Микола Чернега був, очевидно, останнім журналістом, який брав інтерв’ю у Івасюка.

Письменник Петро Маліш, який у час смерті Володимира Івасюка навчався у Львові, у своєму виступі говорив про те, як влада всіма способами намагалася не пускати людей на поховання композитора, які покарання дістали студенти, котрі пропустили заняття у день похорону.

На вечір-пам’яті Володимира Івасюка до музею також завітали учні та викладачі Хмельницької дитячої школи мистецтв «Райдуга».

У їхньому чудовому виконанні звучали пісні Володимира Івасюка – «Балада про мальви», «Я піду в далекі гори», «У долі своя весна».

Також молоді музиканти подарували присутнім музичні номери на фортепіано та скрипці – тих інструментах, на яких чудово грав композитор.

 

 

 

 


До ювілею Тараса Шевченка

НОВИЙ ПОГЛЯД НА ШЕВЧЕНКА 

ГО “Молодь за краще майбутнє”, спільно з Хмельницьким обласним літературним музеєм, ініціювали обговорення виставки ілюстрацій художника Олександра Греха “Шевченко квантовий стрибок” з молоддю – старшокласниками НВО №10.

Дискусія відбулася у формі дебатного турніру. Старшокласники, власне, для підлітків їх віку і було створено виставку, доводили один одному, чи варто застосовувати подібні форми мистецтва по відношенню до постаті Тараса та чи зацівила безпосередньо їх творчість поета після перегляду ілюстрацій. Чи буде хтось із них тепер вивчати твори Шевченка для себе особисто, а не лише у рамках шкільної програми і чи варто створювати культ особистості великого поета – питання, які обговорили Уряд й Опозиція під час нашого заходу.

Дякуємо учням НВО №10 за активність та цікаву дискусію!

ТАРАС ШЕВЧЕНКО НА ПОДІЛЛІ

Літературний музейний урок “Тарас Шевченко на Поділлі” музейні працівники провели для учнів 8-го класу НВК № 6. 

МУЗЕЙ ДЛЯ АРХІВУ

В рамках відзначення 205-ої річниці з дня народження Кобзаря відбулася зустріч музейних працівників та працівників Державного архіву Хмельницької області.

 


І смак самотності… Й удвох

До Всесвітнього дня письменника відбулася презентація двох поетичних збірок в Хмельницькому обласному літературному музеї – «Смак самотності удвох» Ельвіри Молдован та «Огневерги арканів родинних» Миколи Савчука.

Ельвіра Молдован дебютувала ще в 2002 році – збіркою «Полювання на муку». Наступного року видала «Тінь у шухляді». Ця назва дивним чином позначилася на подальшій творчій долі поетеси – нові її твори лягали «в шухляду» через брак наступного видання. І ось, нарешті, через п’ятнадцять років, прихильники творчості Ельвіри Молдован (а вони в неї є, незважаючи на таку перерву в появі «у світ» нової збірки) діждалися виходу «свіжої» книжки. Чи книжечки, бо вона невелика за обсягом. Але зате наповнена справжньою цікавою, оригінальною поезією. А щодо обсягу… Адже саме такі невеличкі книжечки-«метелики» зручні для поезії – на відміну від віршованих томів, якими грішать деякі «класики».

Презентацію нової довгоочікуваної збірки Ельвіра Молдован не провела в самотності. Її підтримав поет-лікар з Віньковець (родом з Буковини) Микола Савчук. Це вже восьма книжка цього автора, голос якого не зовсім добре чути з периферійної тиші. Та ось минулого року Микола Савчук став членом Національної спілки письменників України. Сподіваємось, що ця подія, цей новий статус поета надасть йому нових сил у творчості, розширить її географічні межі.

Презентована ж нова збірка Ельвіри Молдован теж сприяла наближенню авторки до НСПУ – обласна організація письменників Хмельниччини рекомендувала її в ряди Національної спілки.

Слово про авторів та їхню творчість мовили на презентації голова обласної організації НСПУ Петро Маліш, поети Олена Ткачук, Йосип Осецький, Михайло Цимбалюк, Віталій Міхалевський.

Студенти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії та працівники обласних бібліотек, присутні на презентації, одержали нові збірки з автографами авторів.