Творчі пошуки молодих

На черговому засіданні молодіжної літературної студії в Хмельницькому обласному літературному музеї для оцінки студійцями та письменниками-керівниками семінарів свої нові твори представили: Богдан Шостацький, Дарина Янчук, Ірина Білик та Юрій Штокалюк.

Наступне засідання молодіжної літературної студії відбудеться 28 листопада. Початок о 16.00.

Запрошуємо усіх, хто пробує свої сили в літературі, долучитися до участі.

 


Течія «Південного Бугу» – в Ганнополі

Своєрідний письменницький десант побував у центрі однієї з ОТГ Славутського району – Ганнополі .

В Будинку культури відбулася літературно-мистецька зустріч «Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!»

Ведуча Ілона Смірнова, відкриваючи захід, наголосила, що справжня поезія – неповторна та смілива експериментом, це мистецтво, що вірує у правду і любов, у радощі і страждання, тому поезія живе й житиме, доки людське серце виповнюватимуть найтонші почування.

Голова територіальної громади Маргарита Медведюк зазначила, що в їхніх сільських глибинках є також талановиті люди. І сумніву в цьому бути не може.

Очільник Хмельницької обласної організації НСПУ Петро Маліш вручив учительці місцевої школи Оксані Мацюк примірник альманаху «Південний Буг», № 3, де вміщено її поетичні добірки.

Альманахи зі своїми поетичними публікаціями одержали також Марія Матусець та Микола Матусець, подружжя педагогів і поетів із сусідньої Іванівки.

Про роботу з молодими авторами і подальше відстежування талантів літератури на Хмельниччині розповів прозаїк, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк.

Теплими оплесками нагороджували ганнооляни виступи поетес Неоніли Яніцької та Олени Іськової-Миклащук (того дня вийшла її нова книга «Світло на дні бліндажа» у видавництві «Український пріоритет», що стала своєрідною презентацією у Ганнополі).

Зустріч завершилася піснями у виконанні місцевого вокального ансамблю «Джерело».  


Партитури під обкладинкою книги

У Хмельницькому обласному літературному музеї відбулася презентація книги Олега Рарицького «Партитури тексту і духу. (Художньо-документальна проза українських шістдесятників)».

Монографія доктора філологічних наук, професора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка вийшла друком у видавництві «Смолоскип» (м. Київ). Вона досліджує явище художньо-документальної прози українського шістдесятництва як сегмента цілісного літературного процесу від другої половини ХХ століття до нашого часу.

Цікаво було послухати автора про його роботу над книгою, пошуком наукових джерел і свідків та учасників подій під час «відлиги» та після неї. Важливі й промовисті деталі до обставин того часу додала розповідь Кузьми Матвіюка – учасника руху за волю українського народу, колишнього в’язня московських репресивних таборів.

Прозвучали короткі, але ємкі записи спогадів про Василя Стуса з вуст його дружини Валентини Попелюх та Маргарити Довгань.

Хмельницький бард Леонід Мазур виконав пісні на слова поетів-шістдесятників Василя Стуса і Василя Симоненка.

З виходом книги автора привітали голова обласної організації Національної спілки письменників України Петро Маліш, родичка професора Марія Добровольська.

Презентація викликала жваве зацікавлення у вчителів, викладачів вишів, студентів, друзів автора.


МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА УВІЧНЮЄ ПАМ’ЯТЬ

У будинку №115/1, що на вулиці Проскурівського підпілля, відкрито меморіальну дошку письменникам М. Ф. Федунцю і О. С. Ванжулі.

З цієї нагоди зібралися колеги по перу, студенти Хмельницького гуманітарно-педагогічної академії, друзі.
Згадували про подружжя-поетів голова обласної організації НСПУ Петро Маліш,

побратим з юнацьких літ Миколи Федоровича М. А. Мачківський,

ректор Хмельницької гумантарно-педаогічної академії І. М. Шоробура (у вузі часто виступав поет),

заступник міського голови Галина Мельник,

донька Олександри Семенівни – Ірина. 

Меморіальна дошка увічнює пам’ять про прекрасних ліриків. Їхню поезію люблять за щирість почуттів, своєрідність і глибину думки, лаконічність і влучність вислову, за справжню любов до людини та України.

Письменниця Ніна Шмурікова-Гаврилюк присвятила вірш Миколі Федунцю і Олександрі Ванжулі.

ІЗ НАМИ ПАМ’ЯТЬ
Ідуть поети в падолист,
У вирій линуть, наче птиці,
Лишають іншим серця хист
І книг шеренги на полиці.

Дітей лишають і слова,
І в нас немеркнучу частинку.
Не рветься ниточка жива,
Тече життя, нема зупинку.

Із нами – пам’ять. Це вона
Верне їх обриси знайомі.
Минуть і осінь, і зима – 
А пам’ять житеме в цім домі.

Ванжула є і Федунець
У наших спогадах щасливих,
Є теплий промінь їх сердець
Посеред віх життя мінливих.

Хто докладав до толоки
І власну долю – неодмінно
Той справді житиме віки
В суцвітті слова – Україна!

Микола Федунець

* * *

Через тисячу літ я б проснуться б хотів –

Шепіт вітру спізнать, навістити тумани.

І хоч трішки дізнатись в тій далі віків,

Як мережиться доленька ваша, краяни.

 

І коли я почую: живісінькі ви, –

Узнавать українців по голосу буду, –

То спокійно вернусь під коріння трави,

І – ще тисячу літ радість грітиме груди.

 

* * *

Учуся жити, щезлі дні жалію,

Що в безтурботті й марнотах пройшли,

Не все так просто, хоч і безнадію

Розторочити прагну, як вузли.

 

Не вмію долю власну захистити

Від нашепту, від ницих вихваляк.

Не вмію бути спритником, ловчити:

Тобі – копійка, а мені – п’ятак.

 

Тобі – стернина, а мені – покоси,

Тобі – притулок, а мені – дворець.

Не вмію так: крізь час хлопчина босий

На мене дивиться із Сушовець.

 

* * *

Все починається з малого,

В нім – витоки і дій, і див…

У смужці світла молодого –

Світанку трепетний розлив.

 

Віки гудуть в народній думі,

Поема твориться з рядка.

Многоголосся піль – у шумі,

Ледь чутнім шумі колоска.

 

Дев’ятий вал – у крапелині,

Пожеж насіння – в сушняках,

Трави просторища – в зернині,

В стежині – довгий-довгий шлях.

 

У миті, що коротка строго,

Пульсують сотні тисяч літ…

Світ починається з малого

І саме тим – великий світ.

 

 

Три дороги

Три дороги, намітила доля мені,

Кожна – інша,

А всі – неминуче земні.

 

Першу зміряв давно – найкоротша з доріг.

Не барвив її квіт,

Не закутував сніг.

 

Не спішила до піль,

Не текла між отав.

Я недовго, признатись, її пам’ятав.

 

До порога – і тільки – мене довела,

Від порога – і далі –

Наступна лягла.

 

Простяглась-простелилась в мінливі світи,

Скільки вистачить сил,

Буду нею іти.

 

Маю радість на ній

Всю до крихти відчуть,

Нікудишня без цього, погодьтеся, путь.

 

Маю сум пережити,

Спізнати до дна,

Бо інакше – неповною буде вона.

 

Лиш опісля дорога почнеться,

Яку

Не дано пригадати на цьому віку.

 

Не лякаюся дня,

Коли звузиться світ,

І та, третя, поверне до чорних воріт.

 

На єдине молюсь:

Якщо гряне пора,

Поприходили б всі, кому зичу добра.

 

Всі, кого виглядаю,

Душею люблю,

Всі, з ким другу дорогу сьогодні ділю.

 

* * *

Я йшов кудись, я повертався звідкись,

Я всім і всюди роздавав свій час.

То знаним, то незнаним – і не бідкавсь

На те, що не даються дні в запас.

 

Як вмів, як міг – допомагав невдасі,

Забродив з головою в поговір.

Свій час я розкидав, як зерна птасі,

Що залетіла випадково в двір.

 

Незримі ниті гайнувань – снувались,

Намотувались дні на літ клубки.

А строфи недописані лишались

І пилом покривалися рядки.

 

Та я, між тим, не поспішав зітхати,

Бо знав: знайомі й незнайомі вмить

Мені пробачать марноті і трати…

Але от час… Чи він мені простить?

 


“Гримуля” у літературному музеї

У хмельницькому обласному літературому музеї відбулась презентація нового роману письменника-фантаста Артура Закордонця “Гримуля”. 

Полюбляєте жахастики а-ля Стівен Кінг? Тоді вам не пройти повз “Гримулю”! “Гримуля” – це українське “Воно” навиворіт. Це історія про дітей, але не для дітей. Про дітей та витворених ними монстрів.

 


Історія життя та боротьби Василя Стуса

     

10 жовтня цього року Хмельницьким обласним літературним музеєм спільно з Хмельницькою філією Донецького національного університету імені Василя Стуса та кафедрою теорії та методик суспільно-гуманітарних дисциплін Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти організовано роботу Літературної вітальні «Коли не я – то хто?» до річниці з дня смерті Василя Стуса.


З вітальним словами виступили директор філії ДонНУ імені Василя Стуса, кандидат сільськогосподарських наук Леонід Прус та викладач Хмельницького ОІППО Олеся Місінкевич.


З далекого Ізраїлю прилетіло вітання учасникам зібрання від члена Спілки письменників Ізраїлю, Національної Спілки письменників України, Міжнародної гільдії письменників Валентини Чайковської, яка прочитала свій авторський вірш «Гулаг», присвячений творчості Василя Стуса.
Учасниками заходу були студенти Хмельницької філії ДонНУ імені Василя Стуса, учителі української мови та літератури Хмельницької області, учні НВК № 5 м. Хмельницького.
До Літературної вітальні було запрошено колишнього політв’язня, дисидента, очільника обласного товариства політичних в’язнів, репресованих і членів їхніх сімей, колишнього таборового побратима Стуса – Кузьму Івановича Матвіюка.


У виконанні барда Леоніда Мазура звучали пісні, зокрема, на слова Василя Стуса «Присмеркові сутінки опали»,

учні читали поезії Стуса;

думки щодо творчого та життєвого шляху Василя Стуса висловлювали студенти та учителі, зокрема, вчителька української мови та літератури Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. І. Огієнка Тетяна Поліщук тощо.


Підвів підсумки роботи Літературної вітальні директор КЗК «Хмельницький обласний літературний музей» Василь Горбатюк


У Слобідці-Шелехівській відбулися тридцяті Ахматовські читання

На чергових Ахматовських читаннях у день 130-річчя від дня народження поетеси Анни Андріївни Горенко (Ахматової) говорили не тільки про творчий і громадянський геній письменниці. Добре згадали і тих, хто досліджував і зберігав матеріали про життя і творчість одного з найвидатніших поетів півстолітньої епохи.  Щорічні  читання відбулися у музеї Анни Ахматової в селі Слобідка-Шелехівська, Деражнянського району. Рівно тридцять років тому він відкритий у колишній садибі Віктора й Ганни Вакарів, де тривалий час у своєї сестри мешкала мати поетеси Інна Еразмівна Горенко.

Із Поділлям рід Анни Ахматової пов’язав осідок представника старого руського роду Стогових Еразма Івановича. Після виходу у відставку начальник канцелярії жандармерії київського генерал-губернатора придбав помістя у Снітівці Летичівського повіту, а коли п’ятеро його доньок виростали, він їх одружував із заможними поміщиками по-сусідству, даючи багатий посаг за кожною. Інна переїхала до найстаршої зі своїх сестер Ганни Еразмівни після розлучення зі своїм другим чоловіком, інженером Андрієм Горенком.

У листах, щоденниках та в деяких віршах Анни Ахматової (прізвище своєї прабабусі татарки Ганни Ахматової молода поетеса взяла через те, що Андрій Горенко заборонив дочці підписувати поезію своїм) не раз згадується цей куточок Поділля. Вважається, що вона відвідувала Шелехове більш як півдесятка разів, починаючи з 1896 року. На разі музей та парк-пам’ятка займає гектар території із колишніх дев’ятнадцяти гектарів садиби Вакарів. Він межує зі старим цвинтарем, при вході на який збереглися могили подружжя Вакарів та Інни Еразмівни Горенко.

Після більшовицької революції велику садибу у Вакарів реквізували для потреб села. Оскільки вони не були деспотами для селян, шелехівці виділили їм для проживання лісовий будиночок на околиці. Узявши туди найнеобхідніше, Віктор і Ганна Вакарі роздали людям меблі, посуд та інше майно. Збережене ними, воно повернулося вже як експонати у кімнати колишньої садиби. І в комплексі з речами самої Анни Ахматової, які передали з утворенням музею в Слобідці-Шелехівській із Ленінграда, все це складає одну з найбагатших експозицій про поетесу.

Музейний комплекс у Слобідці-Шелехівській доповнює «петербурзький куточок»: біля першого в Україні погруддя Ахматової (скульптор – Віктор Зайко із Петербурга) встановлений ліхтар із улюбленого письменницею Петербурга і ковані лавки з Царського Села.

Із покладання квітів до могил Вакарів та Горенко розпочалися Ахматовські читання.

Тамара Міцінська під час літературно-мистецької композиції на Ахматівських читаннях згадала внесок ахматознавця музейника з Ленінграда Євгена Лінда, котрий зо двадцять разів приїжджав на Хмельниччину під час створення музею, щоразу привозячи матеріали в його експозицію. Сама їздила не раз у Ленінград, зупиняючись у нього з дружиною.

– А почалося все з відвідин Слобідки-Шелехівської групою деражнянських школярів із вчителькою Любов’ю Теленько. Побувавши у селі, яке відвідувала Анна Ахматова, вчителька повезла дітей на екскурсію в Леніград, де і познайомилася з Євгеном Ліндом, – розповіла Тамара Петрівна Міцінська. – Розпочата таким чином дослідницька робота й обернулася створенням музею до століття від дня народження поетеси зі світовим ім’ям.

Оргкомітет відзначення століття Ахматової в Україні очолювала Ліна Костенко. У дні відкриття музею, 25 червня 1989 року вона записала у книзі відгуків: «Спасибі людям, котрі допомогли Анні Ахматовій зустрітися зі своєю матір’ю у безсмерті, в українському селі Слобідка-Шелехівська».

Цього року основними учасниками Ахматівських читань у музеї письменниці традиційно стали члени обласної організації Національної спілки письменників України, літератори-дослідники, краєзнавці.

Гостями читань стали завідувачка бібліотеки імені Анни Ахматової в Києві Надія Шеремет і київська письменниця Міла Іванцова,

група письменників із Вінниці на чолі з Андрієм Стебелєвим.

За словами директора літературного музею Василя Горбатюка, заочним учасником цьогорічного заходу в Слобідці-Шелехівській є колектив літературно-меморіального музею Івана Франка на його батьківщині в Нагуєвичах, Івано-Франківської області.

– Наша спільна ідея – видання творів Івана Франка у перекладі на російську Анни Ахматової, – повідомив він.

Письменник Михайло Цимбалюк представив дослідження київського журналіста Віталія Селика про розташування колишньої Миколаївської церкви, у якій брали шлюб молоді поети Анна Горенко й Микола Гумільов.

Виступила вокальна група літмузею «Музея» котра із квартету розширилася до секстету,

тематичну виставку привезла у село Деражнянська центральна бібліотечна система.

– Наша бібліотека на Оболоні в Києві, поруч із Шевченковою «Хатою на Пріорці» також відкрилася в рік столітнього ювілею Анни Ахматової, тому й носить її ім’я, – сказала надія Шеремет. – Спочатку ми мали тільки літературу про Ахматову, її книги. Потім отримали копії документів, для використання у бібліотеці нам передали свої твори митці. Так і відкрився в 2011 році музей. Особистих речей поетеси ми не маємо, але витримуємо стилізацію під її час.

Міла Іванцова провела буквально телеміст із Ахматівських читань у Францію, де за заходом слідкували друзі, котрі не раз відвідували музей поетеси у Слобідці-Шелехівській.

Перед учасниками читань виступили також письменники Петро Маліш,

Микола Мачківський,

Неоніла Яніцька,

Любов Сердунич,

Андрій Стебелєв,

Олена Вітенко,

Тетяна Скомаровська,

Лариса Сичко,

Тетяна Яковенко.

– Я переконаний, що росіяни коли-не-коли пройдуть катарсис очищення від шовінізму, і саме постать Анни Ахматової стане містком і мовою порозуміння між нашими суспільствами, – заявив Андрій Стебелєв.

Після літературних читань і традиційної екскурсії експозиційними залами музею, яку провела його завідувачка Ніна Трубіцька, учасники читань вшанували причетних до створення музею. На сільському кладовищі вони поклали квіти до могил першої завідувачки музею Анни Ахматової Марії Іванівни Скорбатюк та дітей колишнього садівника Вакарів Дмитра Капітанчука, котрі доклали рук до збереження речей і передачі їх у музей.


Літературний конкурс – нові імена молодих талантів

Підбито підсумки обласного молодіжного літературного конкурсу. Цей конкурс уже став традиційним, щорічним.

Його проводять обласний літературний музей та обласна організація Національної спілки письменників України за підтримки управління у справах молоді та спорту обласної держадміністрації. Нинішнього року він має певні особливості. По-перше, до організації конкурсу долучилася обласна станція юних техніків. По-друге, він присвячений Якова Гальчевського – керівника повстанського руху на Поділлі проти московських окупантів на початку 20-х років ХХ століття (до 125-річчя з дня народження героя-повстанця).

Оскільки ж ювілейна дата припадає на 22 жовтня, то учасники конкурсу, а також інші юні початківці літератури, будуть запрошені на творчий семінар з поїздкою в місця, де зосереджувався центр повстанських загонів Якова Гальчевського – у Летичівському районі.

Тим часом в обласному літературному музеї зібралися переможці конкурсу. Їх привітали письменники – члени журі: голова обласної організації НСПУ Петро Маліш, Василь Горбатюк, Ольга Ткач, Віталій Міхалевський, Анатолій Ненцінський.

Учасників конкурсу в номінації «Поезія» журі розділило на дві вікові групи. Крім того, створило ще одну номінацію – «Творча надія» – для наймолодших учасників.

Отже, почесні відзнаки одержали:

Вікторія ОЛІЩУК

(с. Кульчинки Красилівського району – м. Київ)

– за перше місце

в номінації «Поезія»;

 

Руслана СТАВНІЧУК

(м. Деражня)

– за друге місце

в номінації «Поезія»;

Леся ПРИЛІПКО-РУСНАК

(м. Кам’янець-Подільський)

– за третє місце

в номінації «Поезія»;

 

 

Анастасія ЯРЕМИШИНА,

учениця 11 класу Білогірського ліцею ім. І. О. Ткачука –

за перше місце

в номінації «Поезія»;

Катерина БАКАЙ,

учениця 11 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ І-ІІІ ст. № 7 –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

Дарина ЯНЧУК,

учениця 9 класу Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. № 24 –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

Вікторія ЯЛОВИК,

учениця 11 класу Заліського-2 НВК Кам’янець-Подільського району –

за друге місце

в номінації «Поезія»;

 

Олександра ФЕДОРЧУК,

учениця 7 класу Красилівської ЗОШ –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

Анастасія КОВАЛІНСЬКА,

учениця 10 класу Нетішинського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. та ліцей» –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

Вікторія ЩЕРБИНА,

учениця 10 класу Вільховецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Ф. С. Бацури Новоушицького району –

за третє місце

в номінації «Поезія»;

 

Вероніка КУЗЬМІНА,

учениця 10 класу Хмельницької СЗШ № 8  –

за перше місце

в номінації «Проза»;

Вікторія БУЧИНСЬКА,

учениця 8 класу Летичівського НВК № 1  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Марія МІКУС,

учениця 11 класу Кам’янець-Подільської ЗОШ № 7  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Дмитро АЛАБУГІН

учень 11 класу Старокостянтинівського ліцею ім. М. С. Рудяка  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Дарія БОНДАРЧУК,

учениця 11 класу Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ст.  –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Юлія ГАЛУШКА,

учениця 11 класу Заліського-2 НВК Гуменецької ОТГ Кам’янець-Подільського району –

за друге місце

в номінації «Проза»;

Анна-Марія ЧОП’ЯК,

учениця 9 класу Заліського-2 НВК Гуменецької ОТГ Кам’янець-Подільського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Наталія ЯКОВЛЕВА –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Наталія КОБ’ЮК,

учениця ? класу Красилівської ЗОШ  –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Катерина ХОМІЧ,

учениця 11 класу Судилківської ЗОШ І-ІІІ ст. Шепетівського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Ольга РАБЧЕВСЬКА,

учениця 9 класу Полянської гімназії Шепетівського району –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Олена БАХМАЦЬКА,

учениця 9 класу Юровецького ліцею Білогірської ОТГ –

за третє місце

в номінації «Проза»:

Алевтина ШЕЙКО,

учениця 8 класу Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. № 21 –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Юлія КОРОЛЮК,

учениця 7 класу Кам’янець-Подільського НВК № 9 –

за третє місце

в номінації «Проза»;

Антон ЛОБОДЗІНСЬКИЙ,

учень 3 класу Летичівського НВК № 1 ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцею –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Вікторія ЯКУБОВСЬКА,

учениця 4 класу Юровецького ліцею Білогірської ОТГ –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Валерія ВИШНЕВСЬКА,

учениця 4 класу Кам’янець-Подільського НВК № 14 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Володимир ЮЗЮК,

учень 5 класу Малоборовицького ліцею Білогірського району –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Назар МИШИНЮК,

учень 5 класу Старокостянтинівської ЗОШ № 1 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Богдан ШОСТАЦЬКИЙ,

учень 6 класу Хмельницької гімназії № 1 –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Ангеліна ГІРІЦАЙ,

учениця 6 класу Лозівська ЗОШ І-ІІ ст. Волочиської ОТГ –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Софія КОНОНЧУК,

учениця 6 класу Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. № 5 ім. О. П. Онищука, гімназія» –

за перемогу

в номінації «Творча надія»;

Софія КОЗУБ,

учениця ? класу Нетішинська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 –

за перемогу

в номінації «Творча надія».

 

Журі відзначило і перспективність творчого розвитку Дарини В’ЮН з с. Ріпки Ізяславського р-ну, Діани ЛЕВЧУК з Полянської гімназії Судилківської ОТГ Шепетівського району, Єлизавети ВОЗНЮК, учениці 7 класу Старокостянтинівського ліцею ім. М. С. Рудяка.

Кращі твори учасників конкурсу будуть опубліковані на сторінках альманаху обласної організації Національної спілки письменників України «Південний Буг».

До нових зустрічей і нових творчих здобутків в обласному літературному конкурсі для молоді в наступному році!

 


Слухай нас, Тарасе!

     Шевченківські дні традиційно тривають від березня – місяця народження і смерті Тараса Шевченка – до травня, бо саме 22 травня 1861 року він знайшов вічний спочинок на дніпровській кручі, як і передрікав у своєму «Заповіті».

     21 травня пам’ять великого Кобзаря вшанували у с. Масівцях Хмельницького району.

Цього дня до сільської бібліотеки завітали подільські письменники, члени НСПУ Василь Горбатюк, Неоніла Яніцька, Ольга Ткач.

Разом із учнями місцевої школи гості вкотре доторкнулися  до поезії Тараса Шевченка. Звучали рядки його безсмертної поезії, у вінок пам’яті впліталася сучасна громадянська поезія поетів-подолян, на імпровізованій сцені відтворювались міні-сцени і творчої спадщини генія українського народу.

     Усі виступи: ведучої дійства, бібліотекарки Катерини Шатунської, директора Чорноострівської ЦРБ Зої Філіпенко, учнів та вчителів Масівецької ЗОШ І-ІІ ст. і, звісно, гостей-письменників, створили неймовірну атмосферу свята, дотику до справжнього животворного Слова. До речі, на Поділлі, у с. Гнатівці та Миколаїв Хмельницького району, існують легенди про час перебування великого Поета на нашій землі. Їх розповіли присутнім письменник, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк, і директор Чорноострівської ЦРБ Зоя Філіпенко.

     Після завершення зустрічі найактивнішим учасникам шеченківських читань вручили подяки, зробили колективні фото на згадку.


«Зернослово»: щедрий засів на Хмельниччині

           Зерно, посіяне в землю, дає хліб. Посіяне слово дає хліб духовний. Не випадково саме ці два слова дали назву традиційному подільському фестивалю. Уже вшосте письменники краю, члени НСПУ, та Хмельницький обласний літературний музей,  провели літературний фестиваль «Зернослово». І теж, за традицією, в одному із районів області. Цього року літературний фестиваль приймала Чемеровеччина.

Так співпало, що 16 травня світ відзначав і захоплювався красою української вишиванки, а для чемерівчан це ще й дата народження відомого письменника – поета і перекладача Тодося Осьмачки. Свого часу він кілька років жив і працював на Чемеровеччині. Тож творчі виступи хмельницьких письменників Василя Горбатюка – директора обласного літературного музею,

Петра Маліша – голови обласної організації НСПУ,

Неоніли Яніцької – відповідального секретаря Хмельницької обласної організації НСЖУ,

Ольги Ткач – поетеси,

присвячувались генетичному коду нації, зашифрованому у вишиванці, духовному зв’язку поколінь, який найповніше передається саме у слові.

     Програма літературного фестивалю була насиченою: письменники  зустрілись із шанувальниками своєї творчості у центральній районній бібліотеці.

Відведений час пролетів непомітно – яскраві виступи, історичні екскурси, поетичні читання письменницького «десанту» дарували багато позитивних емоцій слухачам, відкривали їм невідомі сторінки з життя подільського краю. Приємною несподіванкою для директора Чемеровецької районної бібліотечної системи Марії Кульпінської стали книги хмельницьких письменників-спілчан, літературний альманах «Південний Буг», подаровані бібліотеці.

     Наступна зустріч відбулась з представниками молодого покоління – у стінах Чемеровецького медичного коледжу. Учасники фестивалю виступали перед вщерть заповненою аудиторією.

Для багатьох студентів І-ІІ курсів це було перше знайомство з письменниками-земляками. Судячи з їхньої реакції та різноманітних запитань, майбутні медики почерпнули для себе чимало пізнавальної інформації про літературу і тих, хто покликаний її творити нині. Бібліотеці закладу (бібліотекар Ольга Гуцол) гості теж подарували власні видання та нові книги колег-подільських авторів.

    Завершальну крапку учасники літфестивалю «Зернослово» поставили у селі Івахнівці, яке відоме тим, що тут жива пам’ять про Тодося Осьмачку. Її береже, зокрема, сільська бібліотекарка Алла Боднарчук.

І хоча за вікнами шумів дощ, у бібліотеці світлішало від спогадів, щирого спілкування. Мабуть, так і має бути: слово, проросле у душі письменника чи поета, неодмінно упаде зерням на батьківську землю, що Поділлям зветься.