Течія «Південного Бугу» – в Ганнополі

Своєрідний письменницький десант побував у центрі однієї з ОТГ Славутського району – Ганнополі .

В Будинку культури відбулася літературно-мистецька зустріч «Поезія – слово! Поезія – пісня! Поезія – вільна душа!»

Ведуча Ілона Смірнова, відкриваючи захід, наголосила, що справжня поезія – неповторна та смілива експериментом, це мистецтво, що вірує у правду і любов, у радощі і страждання, тому поезія живе й житиме, доки людське серце виповнюватимуть найтонші почування.

Голова територіальної громади Маргарита Медведюк зазначила, що в їхніх сільських глибинках є також талановиті люди. І сумніву в цьому бути не може.

Очільник Хмельницької обласної організації НСПУ Петро Маліш вручив учительці місцевої школи Оксані Мацюк примірник альманаху «Південний Буг», № 3, де вміщено її поетичні добірки.

Альманахи зі своїми поетичними публікаціями одержали також Марія Матусець та Микола Матусець, подружжя педагогів і поетів із сусідньої Іванівки.

Про роботу з молодими авторами і подальше відстежування талантів літератури на Хмельниччині розповів прозаїк, директор обласного літературного музею Василь Горбатюк.

Теплими оплесками нагороджували ганнооляни виступи поетес Неоніли Яніцької та Олени Іськової-Миклащук (того дня вийшла її нова книга «Світло на дні бліндажа» у видавництві «Український пріоритет», що стала своєрідною презентацією у Ганнополі).

Зустріч завершилася піснями у виконанні місцевого вокального ансамблю «Джерело».  


Партитури під обкладинкою книги

У Хмельницькому обласному літературному музеї відбулася презентація книги Олега Рарицького «Партитури тексту і духу. (Художньо-документальна проза українських шістдесятників)».

Монографія доктора філологічних наук, професора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка вийшла друком у видавництві «Смолоскип» (м. Київ). Вона досліджує явище художньо-документальної прози українського шістдесятництва як сегмента цілісного літературного процесу від другої половини ХХ століття до нашого часу.

Цікаво було послухати автора про його роботу над книгою, пошуком наукових джерел і свідків та учасників подій під час «відлиги» та після неї. Важливі й промовисті деталі до обставин того часу додала розповідь Кузьми Матвіюка – учасника руху за волю українського народу, колишнього в’язня московських репресивних таборів.

Прозвучали короткі, але ємкі записи спогадів про Василя Стуса з вуст його дружини Валентини Попелюх та Маргарити Довгань.

Хмельницький бард Леонід Мазур виконав пісні на слова поетів-шістдесятників Василя Стуса і Василя Симоненка.

З виходом книги автора привітали голова обласної організації Національної спілки письменників України Петро Маліш, родичка професора Марія Добровольська.

Презентація викликала жваве зацікавлення у вчителів, викладачів вишів, студентів, друзів автора.


МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА УВІЧНЮЄ ПАМ’ЯТЬ

У будинку №115/1, що на вулиці Проскурівського підпілля, відкрито меморіальну дошку письменникам М. Ф. Федунцю і О. С. Ванжулі.

З цієї нагоди зібралися колеги по перу, студенти Хмельницького гуманітарно-педагогічної академії, друзі.
Згадували про подружжя-поетів голова обласної організації НСПУ Петро Маліш,

побратим з юнацьких літ Миколи Федоровича М. А. Мачківський,

ректор Хмельницької гумантарно-педаогічної академії І. М. Шоробура (у вузі часто виступав поет),

заступник міського голови Галина Мельник,

донька Олександри Семенівни – Ірина. 

Меморіальна дошка увічнює пам’ять про прекрасних ліриків. Їхню поезію люблять за щирість почуттів, своєрідність і глибину думки, лаконічність і влучність вислову, за справжню любов до людини та України.

Письменниця Ніна Шмурікова-Гаврилюк присвятила вірш Миколі Федунцю і Олександрі Ванжулі.

ІЗ НАМИ ПАМ’ЯТЬ
Ідуть поети в падолист,
У вирій линуть, наче птиці,
Лишають іншим серця хист
І книг шеренги на полиці.

Дітей лишають і слова,
І в нас немеркнучу частинку.
Не рветься ниточка жива,
Тече життя, нема зупинку.

Із нами – пам’ять. Це вона
Верне їх обриси знайомі.
Минуть і осінь, і зима – 
А пам’ять житеме в цім домі.

Ванжула є і Федунець
У наших спогадах щасливих,
Є теплий промінь їх сердець
Посеред віх життя мінливих.

Хто докладав до толоки
І власну долю – неодмінно
Той справді житиме віки
В суцвітті слова – Україна!

Микола Федунець

* * *

Через тисячу літ я б проснуться б хотів –

Шепіт вітру спізнать, навістити тумани.

І хоч трішки дізнатись в тій далі віків,

Як мережиться доленька ваша, краяни.

 

І коли я почую: живісінькі ви, –

Узнавать українців по голосу буду, –

То спокійно вернусь під коріння трави,

І – ще тисячу літ радість грітиме груди.

 

* * *

Учуся жити, щезлі дні жалію,

Що в безтурботті й марнотах пройшли,

Не все так просто, хоч і безнадію

Розторочити прагну, як вузли.

 

Не вмію долю власну захистити

Від нашепту, від ницих вихваляк.

Не вмію бути спритником, ловчити:

Тобі – копійка, а мені – п’ятак.

 

Тобі – стернина, а мені – покоси,

Тобі – притулок, а мені – дворець.

Не вмію так: крізь час хлопчина босий

На мене дивиться із Сушовець.

 

* * *

Все починається з малого,

В нім – витоки і дій, і див…

У смужці світла молодого –

Світанку трепетний розлив.

 

Віки гудуть в народній думі,

Поема твориться з рядка.

Многоголосся піль – у шумі,

Ледь чутнім шумі колоска.

 

Дев’ятий вал – у крапелині,

Пожеж насіння – в сушняках,

Трави просторища – в зернині,

В стежині – довгий-довгий шлях.

 

У миті, що коротка строго,

Пульсують сотні тисяч літ…

Світ починається з малого

І саме тим – великий світ.

 

 

Три дороги

Три дороги, намітила доля мені,

Кожна – інша,

А всі – неминуче земні.

 

Першу зміряв давно – найкоротша з доріг.

Не барвив її квіт,

Не закутував сніг.

 

Не спішила до піль,

Не текла між отав.

Я недовго, признатись, її пам’ятав.

 

До порога – і тільки – мене довела,

Від порога – і далі –

Наступна лягла.

 

Простяглась-простелилась в мінливі світи,

Скільки вистачить сил,

Буду нею іти.

 

Маю радість на ній

Всю до крихти відчуть,

Нікудишня без цього, погодьтеся, путь.

 

Маю сум пережити,

Спізнати до дна,

Бо інакше – неповною буде вона.

 

Лиш опісля дорога почнеться,

Яку

Не дано пригадати на цьому віку.

 

Не лякаюся дня,

Коли звузиться світ,

І та, третя, поверне до чорних воріт.

 

На єдине молюсь:

Якщо гряне пора,

Поприходили б всі, кому зичу добра.

 

Всі, кого виглядаю,

Душею люблю,

Всі, з ким другу дорогу сьогодні ділю.

 

* * *

Я йшов кудись, я повертався звідкись,

Я всім і всюди роздавав свій час.

То знаним, то незнаним – і не бідкавсь

На те, що не даються дні в запас.

 

Як вмів, як міг – допомагав невдасі,

Забродив з головою в поговір.

Свій час я розкидав, як зерна птасі,

Що залетіла випадково в двір.

 

Незримі ниті гайнувань – снувались,

Намотувались дні на літ клубки.

А строфи недописані лишались

І пилом покривалися рядки.

 

Та я, між тим, не поспішав зітхати,

Бо знав: знайомі й незнайомі вмить

Мені пробачать марноті і трати…

Але от час… Чи він мені простить?

 


“Гримуля” у літературному музеї

У хмельницькому обласному літературому музеї відбулась презентація нового роману письменника-фантаста Артура Закордонця “Гримуля”. 

Полюбляєте жахастики а-ля Стівен Кінг? Тоді вам не пройти повз “Гримулю”! “Гримуля” – це українське “Воно” навиворіт. Це історія про дітей, але не для дітей. Про дітей та витворених ними монстрів.

 


Історія життя та боротьби Василя Стуса

     

10 жовтня цього року Хмельницьким обласним літературним музеєм спільно з Хмельницькою філією Донецького національного університету імені Василя Стуса та кафедрою теорії та методик суспільно-гуманітарних дисциплін Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти організовано роботу Літературної вітальні «Коли не я – то хто?» до річниці з дня смерті Василя Стуса.


З вітальним словами виступили директор філії ДонНУ імені Василя Стуса, кандидат сільськогосподарських наук Леонід Прус та викладач Хмельницького ОІППО Олеся Місінкевич.


З далекого Ізраїлю прилетіло вітання учасникам зібрання від члена Спілки письменників Ізраїлю, Національної Спілки письменників України, Міжнародної гільдії письменників Валентини Чайковської, яка прочитала свій авторський вірш «Гулаг», присвячений творчості Василя Стуса.
Учасниками заходу були студенти Хмельницької філії ДонНУ імені Василя Стуса, учителі української мови та літератури Хмельницької області, учні НВК № 5 м. Хмельницького.
До Літературної вітальні було запрошено колишнього політв’язня, дисидента, очільника обласного товариства політичних в’язнів, репресованих і членів їхніх сімей, колишнього таборового побратима Стуса – Кузьму Івановича Матвіюка.


У виконанні барда Леоніда Мазура звучали пісні, зокрема, на слова Василя Стуса «Присмеркові сутінки опали»,

учні читали поезії Стуса;

думки щодо творчого та життєвого шляху Василя Стуса висловлювали студенти та учителі, зокрема, вчителька української мови та літератури Хмельницької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. І. Огієнка Тетяна Поліщук тощо.


Підвів підсумки роботи Літературної вітальні директор КЗК «Хмельницький обласний літературний музей» Василь Горбатюк