Хочу, щоб мирний був завтрішній день

“Хочу, щоб мирний був завтрашній день” – під такою назвою у Хмельницьому обласному літературному музеї пройшов музейний урок. На заході були присутні вчителі-курсанти Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти. 

Працівники музею представили виставку фронтових листів Володимира Семеновського та розповіли романтичну  історію пов’язану з ними.

Володимир Семеновський – поет, наш земляк, який народився в селі Кривин Славутського району 15 лютого 1921 року. Після закінчення місцевої десятилітки Володимир вступає до Житомирського педагогічного інституту. Тут до початку війни він закінчує лише три курси. «На початку 1941 року разом з групою студентів педінституту, – пише Семеновський у своїй автобіографії, рукопис якої зберігається у літературному музеї, – був евакуйований в місто Челябинськ, де вступив на 4 курс. В червні 1942 року закінчив педінститут і в серпні 1942 року був мобілізований в ряди Радянської Армії. З січня 1943 року служив рядовим бійцем, приймав участь в боях на Курській дузі. Був двічі поранений».

            В серці юнака і в окопах і походах жила любов, поетична душа і на полі бою не завмирала. На світ з’являлися нові поезії. І хоч дуже часто ці вірші розповідали про воєнні будні, в них все одно світилася любов.

            22 березня 1945 року Володимир Семеновський надрукував у молодіжній газеті «Сталинское племя» вірш «Перед боем»:

         Над окопом метели поют,

         Синей дымкой струится рассвет…

         Перед боем опять достаю

         Твой заветный прощальный портрет.

 

         И, согретый огнем твоих глаз,

         Вспомнил радость волнующих встреч,

         Нежный голос твой, полный тепла,

         Задушевную, мягкую речь.

 

         Ты прости, дорогая моя,

         Эту краткость задымленых строк:

         Проверяют оружье друзья –

         Ровно в восемь в атаку бросок…

 

         В наступленьях язык писем скуп:

         Мыслей много, но время не ждет!

         Пожелай мне удач, не тоскуй, –

          И любимый с победой придет

       

 Вже на третій день після виходу номера фронтові листоноші віднайшли рядового 37-ї гвардійської стрілецької дивізії на фронті на передньому краї наступаючих військ. Листи злітались до скромного, сором’язливого солдата з усіх кінців України. Він читав їх сам, і давав читати бойовим друзям, намагався відповісти на кожний, та не встигав, бо листів було багато. Писали солдатові з Донбасу, Києва, Поділля, Волині, Херсонщини… Листи від зовсім незнайомих!!! дівчат, жінок. Понад п‘ятсот!!! трикутників отримав тоді фронтовий поет. І в кожному з них – хвилюючі слова вдячності, любові, віри в наближення жаданої Перемоги. В кожному трикутнику розповідь про свою історію, про своє кохання.

І всі ті листи Володимир Самійлович бережно зберігав. А потім пожовклі аркушики, складені вчетверо і трикутничком, передав до Хмельницького обласного літературного музею, де вони зараз і зберігаються.

Розповісти про поета, представити уривки з листів працівникам музею допомогли учні Хмельницького ліцею № 17.

Також на літературному уроці було презентовано книгу “Бути людиною”. “Бути людиною” – це короткі історії про вияви людяності під час Другої світової війни.

У збірці вперше надруковані вибрані твори, надіслані на однойменний міжнародний конкурс документального оповідання, оолошений Німецьким фондом “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” (EVZ) спільно з його партнерами ВБО “Турбота про літніх людей в Україні” в межах Програми підтримки людей, що постраждали від нацизму, “Місце зустрічі: Діалог”.

До книги увійшло оповідання директора музею, письменника Василя Горбатюка “Урок”.

Чудове музичне оформлення заходу забезпечував бард Леонід Мазур, який виконав пісні на слова Володимира Булаєнка, Володимира Сосюри та Миколи Федунця.