Ахматовські читання Чудотворна сила музи

               P6230111

          «Приходь. Я жива. Я ще тут…» Анна Ахматова, якій належить цей рядок із вірша, мовби запрошує увійти до літературно-меморіального музею її імені. І чималий гурт письменників та краєзнавців із Хмельницького, Вінниці, Рівного, Дунаєвець, Старокостянтинова, Нетішина в день чергової річниці славної поетеси прибули в Слобідку-Шелехівську Деражнянського району.

19250466_1512978935442805_257870383369446739_o

19441878_1015483475254051_8050972643596927756_o

     Гості з особливим зацікавленням слухали господиню музею Ніну Трубіцьку, розглядаючи експонати. Дехто тут уперше. І не приховував свого враження.

P6230110

P6230112

     Анна Ахматова-Горенко неодноразово приїжджала в Слобідку-Шелехівську до тітки Анни Вакар. Написала в селі декілька віршів. Після революції поселилася в сестри і померла 1930 року матір поетеси Інна Еразмівна. Гості відвідали старе кладовище, де вона похована і поклали на впорядкуванні могили її та сім’ї Вакарів квіти.

    Мені був голос. Він утішно

    Так говорив: «Іди сюди,

     Залиш свій край глухий і грішний,

      Залиш Росію назавжди».

       Її називають видатною російською поетесою. Але вона ніколи не цуралася українського коріння, знала свій родовід. По чоловічій лінії Горенків походив рід від гетьмана Сагайдачного. А по материнській – від симбірського роду нащадків хана Ахмата, який розчинився пізніше серед українців. Поетка завжди пишалася тим, що «українська мова – мова моєї матері», що в Росії «всі вважають мене українською». Влітку Ганнуся (так її називали на Поділлі) полюбляла носити полотняну вишиту сукню, перекладала вірші Івана Франка та інших літераторів.

     На подвір’ї, навпроти пам’ятника Анні Ахматовій (до речі, встановлений перший в Україні), тільки-но розставили лавки, як несподівано задощило рясно небо. Тож митці читали переклади з творчої спадщини Ахматової та свої вірші в музейному приміщенні.

19442085_1512980648775967_5906606195397322960_o

     Це вінничани Анатолій Мартинюк, дві Ірини – Федорчук і Журавель, Віктор Крупка, талановитий початківець Артем Петренко,

P6230131

P6230133

P6230136

P6230135

P6230138

дослідники життя і творчості Ахматової Галина Черниш і заступник директора з наукової роботи Рівненського обласного краєзнавчого музею Олег Романчук,

P6230148

P6230124

P6230126

хмельничани Микола Мачківський, Віталій Міхалевський, Михайло Цимбалюк, Василь Горбатюк, Петро Маліш і Ніна Шмурикова-Гаврилюк,

P6230129

P6230141

P6230146

P6230142

молоді поетеси Олена Іськова та Ольга Остапчук,

P6230123

P6230143

нетішинець Микола Радиця та багато інших.

P6230149

P6230147

P6230152

P6230154

P6230127

      Любит, любит кровушку

       Русская земля, –

говорила поетка в 1921 році. Як же актуально звучить цей вірш у перекладі Миколи Клеца:

        Любить крівцю панночка,

       Рашинська земля.

P6230157

 


Залишити відповідь