«Требнік» видавництва львівського братства, 1761 року

     Літературний музей 003

     1761 року у видавництві львівського братства було видано одну з найцінніших церковних книг – «Требнік». Ця книга експонується в обласному літературному музеї.

    Написаний «Требнік» церковнослов’янською мовою. Містить чимало кольорових вставок, малюнків. Це богослужбова книга, яку використовують для обрядів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу, висвячень та інших треб. Книгу ще називають Молитвословом.

     Назва «Требник» походить від давньоруського слова «треба» – молитви, священнодії, які звершуються при потребі, на прохання одного або ж декількох християн при особливих життєвих обставинах.

     У друкарні львівського братства також видавалися Букварі (підручники, за якими навчалися грамоти), скорочені Часослови (церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб).

       На початку 1890-х років друкарня Львівського братства була вже потужним поліграфічним підприємством. Вона мала багатий вибір церковнослов’янського, «гражданського», латинського, німецького, грецького шрифтів. У 1890 р. парк обладнання налічував уже шість машин, у тому числі п’ять скородрукарських.


Макет верстата Івана Федорова

   1-8

    2009 року експозиція Хмельницького обласного літературного музею поповнилася цінним експонатом – макетом верстата, на якому 1581 року Іван Федоров надрукував відому Острозьку Біблію. За свідченнями дослідників, оригінал верстата був невеликого розміру. Вага всіх деталей, у тому числі й мідних, становила близько 104 кг.

       Верстат складався з друкарського преса, на одній із площин якого встановлювалася друкарська форма, а на іншій – папір, що притискався за допомогою ходового гвинта. Ходовий гвинт зверху піднімав піан (планка, велика дошка), який містив 8 або 10 голочок, на які прикріплювали папір, щоб він не зсувався.

    Складач на спеціальну дерев’яну рамку наносив текст. Щоб набрати, наприклад, якесь слово, потрібно було взяти лінійку з бортами – верстатку – і набрати в неї літери. Отриманий рядок клали під прес на лист паперу і робили відтиснення. Рухливість літер дозволяла складати за їх допомогою необмежену кількість текстів, вносити в них зміни. Літери можна було використовувати багато разів.

    На шрифти спеціальним валиком, який був обтягнутий телячою шкірою, наносили фарбу. Виготовлялася вона на місці з сажі і покусту (оліфи). З підготовленої форми друкували тираж. За рік можна було надрукувати близько тисячі примірників книги.