Олександр Іванович Купрін на Поділлі

 Кн-3927 Ф-419-Купрін

  Після закінчення Московського військового Олександрівського училища Олександр Іванович Купрін 16 серпня 1890 року прибув до містечка Проскурова на службу в   46-й піхотний Дніпровський полк, який дислоковувався в Подільській губернії.

       5 серпня 1894 року було підписано наказ про звільнення поручика Купріна в запас армійської піхоти (по Київському округу). Незабаром Олександр Іванович назавжди покинув Поділля.

              На Поділлі О.І. Купрін перебував чотири роки, три з них саме в Проскурові. У творах письменника згадуються назви містечок, розташованих на терені нинішньої Хмельницької області (оповідання «Брегет» – Ружична, «Миллионер» – Красилів, «Жидовка», «Прапорщик армейский» – Гусятин, «Конокрады» – Ярмолинці, в ряді інших творів – Волочиськ, у творах «Мой паспорт», «Гад», «Поединок», «Яма» – Проскурів.

     Після публікації в 1905 році повісті «Поєдинок» Олександр Купрін утвердився як письменник. У повісті описані події, що відбувалися в Проскурові, а прототипом головного персонажу твору офіцера Ромашова є сам Купрін. Смерть Ромашова – це завершення військової кар’єри Купріна.

    Місця перебування О.І. Купріна у нашому місці можна визначити за повістю «Поєдинок»:

      – військовий плац, де нині розташований кінотеатр ім. Т.Г. Шевченка;

            – дубовий ліс, де нині розташований мікрорайон Дубове;

     – будинок Шлейферші, куди заходили офіцери вечорами – район Завалля;

      – офіцерське зібрання, будинок якого перебував на місці сучасного готелю Академії прикордонної служби;

          – залізничний вокзал, де проводили вільний час офіцери й інші мешканці міста;

       – будинок, де мешкала дівчина, яка подобалась Купріну, – приблизно в районі драматичного театру.

    Місце квартирування О. Купріна не відоме. Можливо, неподалік від мешкання дівчини.

               На Поділлі і досі побутують легенди про Купріна.

           В Хмельницькому обласному літературному музеї виділено окремий експозиційний комплекс про перебування письменника Купріна О.І. на Поділлі. Експонуються меблі з київської квартири, де бував О. Купрін.

         Розповідь про Олександра Івановича включено до оглядової екскурсії, а також на замовлення відвідувачів проводяться поглиблені тематичні екскурсії про перебування Купріна на Поділлі.


Музейна косовиця

       Хмельницький літературний музей відкрив сезон косовиці.

20170523_163400

SAM_0569

     Як і зароджений у його стінах міжрегіональний літературний фестиваль «Зернослово», цей традиційний захід пов’язаний з іменем лауреата Національної Шевченківської премії Костя Гордієнка. Відомо, що класик української літератури середини ХХ століття знаходив можливість косити трави за найпершої можливості – у садках односельців під час відвідин бáтьківщини у Микитинцях на Поділлі, у закордонних відрядженнях. А в будинку творчості письменників в Ірпені в нього напоготові була своя коса.

       Саме цю косу вже на схилі своїх літ і заповів Кость Гордієнко Хмельницькому літературному музеєві на прохання колишнього наукового співробітника музею Миколи Мачківського.

SAM_0580

     – Як відомо, письменник жив у Харкові. Як трапилося там побувати, то я зустрівся з ним і попросив для музею деякі експонати, – згадує письменник Микола Мачківський. – Він завжди казав, що ніякі курорти не додавали йому стільки здоров’я, як звичайна селянська коса. От я й попросив його косу. Він написав записку для адміністрації Ірпінського будинку письменників, щоб віддали нам його косу. А отримати її випало зимою. І от уявіть мене у потязі серед зими з косою, як я її віз із Києва у Хмельницький. Реакція пасажирів була – від іронії до кепкування.

     А про Гордієнкове захоплення якось написав колишній голова Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників Микола Федунець:

У столі записник спочива,

Спить, сховавшись у ручку чорнило…

Косить класик. Лягає трава –

Подивитися любо та мило.

   Цього року гостями літературного музею були учні Хмельницької ліцею № 17, які з захопленням слухали розповідь директора музею Василя Горбатюка про традиції косьби у подільських селах.

20170523_163759

20170523_163602

     – Підготовка і початок косовиці – заготівлі сіна як одного з основи кормів для сільської худоби – супроводжувалися певними ритуалами. Як правило, косовиця припадала на початок Петрівського посту, тому від чоловіків, які викошували чималі площі на своїх полях і сіножатях, не вимагалося суворе дотримання посту, – розповів Василь Горбатюк.

20170523_163511

20170523_163536

    Підлітки з непідробним зацікавленням оглянули виставку, присвячену Костю Гордієнку, його світлини за косінням, а деякі й узялися за косу.

20170523_164405

20170523_164517

20170523_163319

SAM_0591 SAM_0593

       Особливо це було цікаво дівчаткам.

    Технічний прогрес полегшує ручну працю, і вже по наших селах чути менше мелодію клепання кіс на бабках – все частіше диркочуть бензокоси. У багатьох садибах забувають про косу із кісям, як забули про призначення коромисла. Та важко уявити, що про деркотіння бензокоси хтось із поетів напише, як от подільський письменник Віталій Нечитайло:

Від коси траві упасти,

бо на те вона трава.

Жаль, не можна перекласти

геть усе це на слова:

як мовчить в землі коріння,

заховавши в глибину

таємницю озаріння,

кругойдучість полину…

   На перших порах косу Костя Гордієнка навіть використовували для викошування газону біля музею. Та з приходом на посаду директора музею Василь Горбатюк придбав нову косу, а інструмент-експонат лише виносять на сінокісні зажинки – наче запрошують поважну людину подивитися, як шанують народні звичаї і як пам’ятають відшумілі літа попередніх поколінь.

20170523_163841


«Требнік» видавництва львівського братства, 1761 року

     Літературний музей 003

     1761 року у видавництві львівського братства було видано одну з найцінніших церковних книг – «Требнік». Ця книга експонується в обласному літературному музеї.

    Написаний «Требнік» церковнослов’янською мовою. Містить чимало кольорових вставок, малюнків. Це богослужбова книга, яку використовують для обрядів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу, висвячень та інших треб. Книгу ще називають Молитвословом.

     Назва «Требник» походить від давньоруського слова «треба» – молитви, священнодії, які звершуються при потребі, на прохання одного або ж декількох християн при особливих життєвих обставинах.

     У друкарні львівського братства також видавалися Букварі (підручники, за якими навчалися грамоти), скорочені Часослови (церковно-богослужбова книга, що містить молитви щоденних церковних служб).

       На початку 1890-х років друкарня Львівського братства була вже потужним поліграфічним підприємством. Вона мала багатий вибір церковнослов’янського, «гражданського», латинського, німецького, грецького шрифтів. У 1890 р. парк обладнання налічував уже шість машин, у тому числі п’ять скородрукарських.


Макет верстата Івана Федорова

   1-8

    2009 року експозиція Хмельницького обласного літературного музею поповнилася цінним експонатом – макетом верстата, на якому 1581 року Іван Федоров надрукував відому Острозьку Біблію. За свідченнями дослідників, оригінал верстата був невеликого розміру. Вага всіх деталей, у тому числі й мідних, становила близько 104 кг.

       Верстат складався з друкарського преса, на одній із площин якого встановлювалася друкарська форма, а на іншій – папір, що притискався за допомогою ходового гвинта. Ходовий гвинт зверху піднімав піан (планка, велика дошка), який містив 8 або 10 голочок, на які прикріплювали папір, щоб він не зсувався.

    Складач на спеціальну дерев’яну рамку наносив текст. Щоб набрати, наприклад, якесь слово, потрібно було взяти лінійку з бортами – верстатку – і набрати в неї літери. Отриманий рядок клали під прес на лист паперу і робили відтиснення. Рухливість літер дозволяла складати за їх допомогою необмежену кількість текстів, вносити в них зміни. Літери можна було використовувати багато разів.

    На шрифти спеціальним валиком, який був обтягнутий телячою шкірою, наносили фарбу. Виготовлялася вона на місці з сажі і покусту (оліфи). З підготовленої форми друкували тираж. За рік можна було надрукувати близько тисячі примірників книги.


Нічний музей

  19 травня 2017 року  у Хмельницькому обласному літературному музеї проводилась традиційна щорічна акція «Ніч у музеї», приурочена до Міжнародного дня музеїв.

             Цей захід в літературному музеї відбувається вже вдев’яте поспіль, починаючи ще з 2008 року.

             Висловлюємо подякую:

  • Олені Валентинівні Дмитрук та Марії Дмитрук за лекцію на тему “Прерафаеліти”, що відкрила наш творчий вечір;

  • Вольдемару, та його неочікуваному майстер-класу по приготуванню кави;

  • Євгенії Москаленко, Андрію Шамраю, Максиму Чабану та іншим, хто приймав участь у музикальній частині;

  • Павлу Білику, Євгенії Москаленко, Олексі Сарнацькому, Дмитру Рилькову, Марині Стахурській, Михайлу Завацькому за “5-хвилинки” про улюблених авторів та їх твори;

  • Олені Бондар за фотографії;

  • Аліні Ясинецькій за організацію;

  • Валентині Іванівні, Євгенії Москаленко та Олені Боднар за витримку і допомогу в організації;

  • та іншим за приємну ніч, теплі обійми та щирі посмішки.

DSC_1698

DSC_1719

DSC_1728DSC_1739DSC_1741DSC_1749DSC_1755DSC_1784DSC_1794

DSC_1821

DSC_1816

DSC_1823


«Серпневі зорі» в небі молодої літератури

     Цьогоріч наша країна відзначає 100-річчя з початку Українських визвольних змагань 1917-1921 рр. Відбуваються різні заходи, присвячені цій значній події в історії України. Супроводжені вони великим патріотизмом, любов’ю до свого народу, його споконвічних звичаїв і традицій.

     Обласний літературний музей став ініціатором проведення молодіжного літературного конкурсу «Серпневі зорі», мета якого – виявити творчу молодь Хмельниччини, котра в умовах активного технічного прогресу все ж не забуває про наймогутнішу зброю у світі – Слово – вільне, гостре, емоційно насичене. Хтось уже давно досить вправно оперує ним, маючи у своєму доробку перші збірки, дехто лише опановує ази поетичного мистецтва. Та у кожного з учасників конкурсу журі виявило ту незгасиму іскру, яка, за їхніми сподіваннями, в майбутньому переросте у справжнє вогнище.

      Конкурс музей проводив спільно з обласною організацією Національної спілки письменників України та управлінням молоді та спорту обласної держадміністрації.

20170522_133052

       22 травня в приміщенні закладу відбулося нагородження переможців. Грамоти вручили начальник відділу у справах молоді та спорту облдержадміністрації Сергій Заяц та головний спеціаліст управління Тетяна Андріїшина. Від музею призери отримали добірки книг подільських письменників та поетично-прозові збірники із творами молодих авторів нашого краю.

20170522_130133

SAM_0554

       Отже, переможцями обласного молодіжного літературного конкурсу «Серпневі зорі» стали:

          У номінації «ПОЕЗІЯ»:

І місце

       Кшися Федорович, студентка Хмельницького національного університету;

SAM_0539

ІІ місце

 Оксана Скоц, учитель зарубіжної літератури, м. Старокостянтинів;

  Микита Боднар, студент Хмельницького національного університету;

ІІІ місце

      Тетяна Бобик, інженер-дизайнер, м. Хмельницький;

  Юлія Грішакова, студентка Хмельницького національного університету;

       Володимир Сідлецький, дизайнер одягу, м. Хмельницький;

 Маріанна Папіж, студентка Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії;

      Аліна Ясинецька, веб-дизайнер, м. Хмельницький

У номінації «ПРОЗА»:

І місце

    Тетяна Сметанюк, голова громадської організації «Творче об’єднання письменників та художників «Кам’яний острів», м. Кам’янець-Подільський – за оповідання «Розмова з Огієнком»;

SAM_0549

ІІ місце

 Людмила Романюк, магістр іноземної філології, м. Хмельницький – за оповідання «Почати все спочатку»;

ІІІ місце

   Софія Слюсар, учениця Шепетівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-гімназія» – за міні-п’єсу «Ярема з Вільшани».

   За словами директора літературного музею Василя Горбатюка, нагородження переможців – це лише другий етап конкурсу. Попереду ще видання збірника, куди увійдуть твори усіх учасників цього своєрідного поетично-прозового змагання.

     – Коли збірник побачить світ, ми плануємо презентувати його тут, у нашому музеї, куди знову запросимо усіх конкурсантів з усієї області, – ділиться планами Василь Іванович. – І станеться це в серпні, напередодні святкування Дня Незалежності України. Саме тому наш конкурс має назву – «Серпневі зорі».

   Привітав переможців голова Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України Петро Маліш. Він побажав кожному із присутніх у залі вірити у свої сили, побільше читати, цікавитися сучасним літературним процесом, ставити мету і досягати її.

      Чимало цінних порад конкурсанти отримали від письменника, члена НСПУ України, члена журі конкурсу «Серпневі зорі» Анатолія Ненцінського, який особливо уважно вичитував твори кожного учасника. За його слова, у нашої літератури є майбутнє. Його вразила багата метафоричність у віршах молодих авторів, асоціативність і нестандартне мислення. Він порадив поетам-початківцям відходити від заангажованих шаблонів, порушувати стандарти і шукати себе у слові, адже сучасний письменник – це універсал, який, опираючись на досвід, особисті знання, повинен іти в ногу з часом.

20170522_123056

     Після творчого семінару молодь разом із письменниками поклали квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, тіло якого 22 травня 1861 року було перепоховано в Україні. Це важлива подія для кожного українця.

Фото-0814

Фото-0815

       – Всі ми пішли від Шевченка, – досить доречно зауважив Петро Маліш під час нагородження переможців. – Він наш поводир у творчості, від нього ми беремо свій письменницький початок.

печать 061


Одягнімо вишиванки, друже, Хай побачить українців світ

        Акцію «Одягнімо вишиванки, друже, Хай побачить українців світ» провели в Хмельницькому обласному літературному музеї. І цей захід поєднали з Міжнародним днем музеїв. Завсідники музею – письменники й громадськість – розповіли про місце музею в житті, про значення вишиванок, їхню роль у збереженні культурних та духовних традицій.

      Традиція масово одягати вишиванки має ім’я. Це Юлія Воронюк, котра ще студенткою Чернівецького національного університету в 2006 році закликала студентство й викладачів узяти приклад зі свого однокурсника, який практично не розлучався з вишиваною сорочкою.

       – На одній із найперших фотографій у моєму житті я стою на стільці у вишиванці, – розповів голова обласної організації Національної спілки письменників України Петро Маліш. – З тими часами завжди найприємніші спогади, й коли бачу знайомих та друзів у вишиваних сорочках і блузках, то здається, що вони молодшають.

     Вишиванковий дух традицій передав і директор літмузею Василь Горбатюк: «Ще малюком впіймав у душу видовище, як дівчата навесні співали веснянок у вишиванках перед Великоднем. У танку вони стали у два ряди й сплелися руками. І по тому сплетеному мосту ступала босоніж дівчинка. Я не запам’ятав, хто то саме був, але та картина все стояла в мене перед очима. І от через десятки років в автобусі на Гнатівці завів розмову з землячкою про наші традиції. Уявіть: вона розповідає і буквально змальовує ту картину, яка в мене стояла перед очима майже все життя. То вона була тією дівчинкою…»

       Один із збирачів експозицій літературного музею Микола Мачківський поділився спогадами про створення музею і відкриття його в 1993 році. «Пощастило зустрітися і взяти матеріали для музею ще в живих Костя Гордієнка, Олеся Гончара, котрий потім навіть у своєму щоденнику написав про нашу зустріч. Наукова робота в музеї вплинула й на творчість – до того був лише поетом, а дослідивши творчість поета-фронтовика Володимира Булаєнка, став писати й прозу», – згадав він.

         Родзинкою свята музею у вишиванці стали вступи вокальної групи «Музея», котра пару років тому згуртувалася в літературному музеї.

SAM_0505

SAM_0511

DSCN2388

DSCN2392

DSCN2393


Ми – українці, ми – європейці!!!

Ми – українці, ми – європейці,

або Як молодь Хмельницького відзначала День Європи у літературному музеї

 ZnDqsP0j2r8

     У рамках проведення Днів Європи в Україні в Хмельницькому обласному літературному музеї відбулася літературно-мистецька акція «Ми українці – ми європейці». 12 травня творча молодь міста вкотре зібралася в стінах закладу, аби поділитися своїми новими творчими напрацюваннями, представити на розсуд слухача свої поезії. З уст юних юнаків і дівчат злітали заримовані у строфи думки-погляди, якими вони бачать світ у всій його красі. В їхній уяві щодня він набирає нових ознак, перетворюючи реальність у щось колоритне, небуденне, вище.

7_2yD38IgGg-a4NNMsItyY

      Серед присутніх були автори-початківці, поети, перші книги котрих уже давно радують читачів цікавими метафорами, епітетами, неологізмами. А керували творчим процесом комунікабельні, дотепні і вкрай неординарні словотворці Микола Палига і Тетяна Бобик, більш відома як Леді Бо.

6n11O7dmrVE

    Перша частина акції дала можливість усім бажаючим прочитати улюблені вірші, заглянути у свій внутрішній дивокрай, де згуртувалися найрізноманітніші почуття – радості, смутку, хвилювання, щастя. Романтичні, бентежні, мрійливі, ніжні, навіть, можна сказати, повітряні вірші звучали того світлого травневого дня у музеї. Молоді поети не боялися демонструвати свою творчість перед аудиторією, адже знали, що навіть якщо у їхніх творах і будуть деякі огріхи, їх за це не засудять, а, навпаки, дадуть пораду, допоможуть виправити, скажімо, неточність рядка чи більш лаконічно обгрунтують думку. Бурхливими аплодисментами зустрічали на сцені Кшисю Федорович, Аліну Ясинецьку, Яну Боднарчук (Світлу), Анну Новак, Микиту Боднара, Миколу Журавльова, Альону Лісничу та інших.

bRQyzfa8lkw                   dJjTl3q-iZA

VlHFO5MPhUsE7zP0rujakc

      Також присутні мали можливість насолодитися колоритно-спокусливим словом Тетяни Бобик та філософським – Миколи Палиги.

      Потім була музична частина. Максим Чабан і Василь Бексяк, граючи на гітарі та виконуючи українські пісні, а також пісні у перекладах з інших мов, приємно зворушили публіку. В одному часі і в одному просторі перед присутніми постали різні національності, різні країни зі своїм менталітетом, образом життя, зі своїми цінностями.

      Після музичної «розрядки» молодь поринула у «5-хвилинку». Саме стільки часу виділялося на обговорення творчості улюбленого європейського письменника, чиї книги навчають, спонукають на хороші вчинки, дають можливість пізнати життя. Про кого тільки не розповідали – Зигмунд Фрейд, Рей Бредбері, Джон Бойн, Роберт Бернс та інші. Кожний виступ заслуговував гучних оплесків, на що того вечора не скупився ніхто.

     Наприкінці заходу головний зберігач фондів літературного музею Валентина Боневич подякувала молоді за теплу й доброзичливу атмосферу, яка панувала у залі і підтримувала дух творчості. За її словами, ця зустріч була дуже корисною і повчальною, адже дала змогу кожному молодому автору заявити про себе, показати свій талант, а також стати на крок ближче до Європи, куди ми усі так прагнемо.



«Західна Європа і Україна: мистецькі паралелі і меридіани»

     es (1)

    У рамках відзначення днів Європи у Хмельницькому обласному літературному музеї відбулося засідання «круглого столу» «Західна Європа і Україна: мистецькі паралелі і меридіани».

      «Круглий стіл» мав декілька сторінок. Так, завідуюча відділом експозиційної роботи обласного художнього музею Марія Фролова розповіла про європейські традиції у творчості представників Львівської живописної школи (на прикладі творів з музейної колекції).

20170512_114419

    «Крила натхнення Юзефа Ігнаци Крашевського» – так називався виступ директора обласного літературного  музею Василя Горбатюка. У ньому йшлося про творчий та життєвий шлях польського письменника ХІХ століття, який  майже десять років мешкав у селі Киселі нинішнього Старокостянтинівського району, написав тут низку творів, у яких розповів про тогочасне життя українських селян.

20170512_115444

       Тему продовжив директор Державного історико-культурного заповідника «Самчики» Богдан Пажимський. Він повів мову про минуле, сучасне та майбутнє колишнього маєтку Юзефа Ігнаци Крашевського в Киселях, який нині, вже кілька років, перебуває фактично в бездоглядному стані. У своєму підсумковому рішенні учасники засідання «круглого столу» зазначили про необхідність не лише збереження цієї пам’ятки історії й культури, але й перетворення її в діючий заклад у сфері літературознавства рідного краю.

20170512_120608