А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Три роки минуло з того часу, як відбувся розстріл Майдану. Досі у спогадах очевидців тисячі людей, які «злетілися» в Київ, аби разом, однією силою виступити проти знавіснілого режиму, котрий чорною нагайкою протягнув по спині кожного українця, залишивши добре помітний шрам. Страшно і боляче було спостерігати за тим, як один за одним падали молоді люди, котрі ще декілька хвилин тому складали плани на майбутнє, вірили, що повернуться додому живими і неушкодженими. Не судилося…
22 лютого в Хмельницькому обласному літературному музеї відбувся літературний вечір пам’яті, присвячений вшануванню пам’яті Героїв Небесної сотні «А сотню вже зустріли небеса».
Перед тим, як послухати твори поетів, що писалися у ті неспокійні дні, присутні учні Хмельницького спеціалізованого ліцею-інтернату поглибленої підготовки в галузі науки та літератори зібралися біля одного із експозиційних комплексів музею, який присвячений тим кривавим подіям і має досить символічну назву «Герої не вмирають… Вони живуть у Пам’яті, у Слові».
Директор установи Василь Горбатюк розповів про творчість кожного представленого в експозиції письменника-подолянина.
Згодом присутні перейшли в інший зал, де під палахкотіння свічки та звуки метроному хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх загиблих на Майдані.
Аби ще раз нагадати про події 2014-го, було продемонстровано відео «Небесна сотня поіменно». Після цього слово взяв письменник, член обласної організації НСПУ Ростислав Балема. Його філософсько-патріотична лірика дала можливість відчути, що творилося в серці автора, коли він писав до болю глибокі рядки.
Дні свого перебування на Майдані пригадала поетеса із Старокостянтинова Лідія Ярохно. Працюючи вчителем у місцевій школі, вона час від часу їздила в Київ, де разом з усіма виконувала ту роботу, яку потрібно було виконувати. Разом із Лідією Іванівною на Майдані був її колега, вчитель фізики й астрономії Сергій Бондарчук, який так і не повернувся додому живим. В пам’ять про нього поетеса прочитала вірш «В сузір’ї Небесної Сотні».
Згодом присутні переглянули відео, яке викликало сльози у кожного, – «Діти Небесної Сотні. Слова тих, чиї батьки загинули на Майдані».
Епізод із поеми «Голоси з останніх меж» прочитав Анатолій Ненцінський.
Оксана Радушинська є активною учасницею подій сьогодення. Утворивши уже дві мистецькі сотні, вона як волонтер, письменниця, громадський діяч часто їздить на воєнну передову, спілкується з воїнами, дарує їм слово поетичне, пісенне.
А завершився літературний вечір пам’яті піснею-закликом «Прокидайся», яка наче світлий промінь спалахнула серед захмареного неба, давши заклик до боротьби за волю України, надію на те, що все у нас буде добре.
